Науковий часопис УДУ імені Михайла Драгоманова. Серія 22. Політичні науки та методика викладання соціально-політичних дисциплін

РОЗВИТОК МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ЯК ЧИННИК СТІЙКОСТІ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УМОВАХ РОСІЙСЬКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ АГРЕСІЇ

Олена Новакова — Sat, 30 Dec 2023 00:00:00 +0000

Обґрунтовано важливу роль місцевого самоврядування як складової політики забезпечення національної стійкості українського суспільства в умовах військової російської агресії. Проаналізовано чинники та умови, що безпосередньо впливають на адаптивні та функціональні здатності органів місцевого самоврядування. Підкреслено значення системи відносин та взаємодії між законодавчим органом влади та місцевим самоврядуванням. Зазначено, що важливим джерелом стійкості місцевого самоврядування є громадянська участь та активна політична комунікація. Проаналізовано зміни у сфері інформування і громадсько-політичної участі мешканців територіальних громад після російського вторгнення. Визначено ефективність електронних інструментів залучення громадян до вирішення проблем в територіальних громадах; підсилення тенденції до розширення використання соціальних мереж та месенджерів у якості джерел інформування громадян. Виявлено проблеми у застосуванні інструментів громадської участі та політичної комунікації. Запропоновано розвинути застосування ефективної та прозорої системи стратегічної взаємодії держави, регіонів та територіальних громад.

ПОЛІТИЧНИЙ АСПЕКТ ВЛАДНИХ ВІДНОСИН У СУЧАСНОМУ ВІТЧИЗНЯНОМУ НАУКОВОМУ ДИСКУРСІ

Володимир Федорчук — Sat, 30 Dec 2023 00:00:00 +0000

Стаття присвячена проблемі політичного аспекту владних відноси, дослідженню її у сучасній вітчизняній науці. Автором через призму понять «соціальні відносини», «влада», «політична влада» зроблено спробу розглянути політичний вимір владних відносин. Приділено увагу сутності й типології соціальних відносин, серед яких відносини влади. Розглянуто підходи науковців щодо розуміння змісту, ознак, форм влади, і політичної влади зокрема. Стверджеується, що політичні відносини є одним із видів соціальних, вони розкривають зв’язки між різними учасниками у політичній сфері.

Владні відносини досліджено як складний багатоаспектний феномен. Акцентовано увагу на їх динамічному характері й обумовленості низкою чинників. Окреслено методологічний інструментарій дослідження владних відносин, який базується на застосуванні комплексу взаємопов’язаних принципів і підходів, а саме: об’єктивності, історизму, соціальному підході, принципах системного аналізу та наукового прогнозування, аксіологічному принципі. Зазначено на використанні міждисциплінарного підходу в сучасних дослідженнях, а також на осмисленні політичної взаємодії як комунікативного процесу.

Обґрунтовано, що владні відносини становлять систему взаємодії певних суб’єктів і об’єктів. Визначено, що суб’єкти та об’єкти владних відносин за умов демократії детермінують існування один одного. Відіграючи визначальну роль і маючи необхідні ресурси, суб’єкти таких відносин створюють й підтримують систему владних відносин із урахуванням своїх інтересів та стратегічних цілей. Разом з тим, об’єкти влади за певних умов можуть здійснювати вплив на суб’єктів влади, сприяючи зміні характеру їх політичної діяльності.

ІНСТИТУТ МЕДІА ЯК СУБ’ЄКТ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ

Костянтин Захаренко, Єгор Міненко — Sat, 30 Dec 2023 00:00:00 +0000

Проводиться аналіз ролі медіа як суб’єкта інформаційної безпеки в умовах розвитку інформаційного суспільства, воєнного стану, збройної агресії та інформаційної війни. Сучасні медіа осмислюються головним каналом інформації для більшості людей, їх вплив на формування громадських переконань і думок є надзвичайно значущим. Це стає критичним у періоди воєнних конфліктів, де медіа можуть використовуватися як для поширення правдивої інформації, так і для пропаганди або дезінформації. Способи поширення та споживання інформації значно змінилися, створюючи нові виклики для інформаційної безпеки. Швидке поширення дезінформації через цифрові канали посилює потребу в розумінні та регулюванні ролі медіа. Інформаційна війна стає ключовим елементом сучасних конфліктів, де контроль над інформацією та її інтерпретацією може впливати на перебіг та результати протистояння. Це порушує важливі питання етики та правових норм у використанні медіа, особливо в кризових ситуаціях.

Наукова новизна дослідження полягає в декількох аспектах, що відображають особливості підходу до аналізу ролі медіа в контексті інформаційної безпеки в сучасному світі. Перш за все, пропонується оновлений, комплексний погляд на роль медіа в інформаційному суспільстві, особливо в умовах воєнного стану, збройної агресії, інформаційної війни. Зокрема, акцент робиться на впливі цифрових медіа та соціальних мереж, які змінюють традиційні підходи до розповсюдження та сприйняття інформації. Другим аспектом є інтеграція різних дисциплінарних підходів. Це дослідження поєднує теоретичні та методологічні інструменти медіа-досліджень, інформаційної безпеки, політології та кібербезпеки, що дозволяє глибше зрозуміти взаємодію між медіа й інформаційною безпекою, що особливо актуально у контексті поширення «фейкових» новин.

Окремим аспектом дослідження є аналіз та впровадження принципів журналістського самоврядування в контексті інформаційної безпеки. Це оцінка ролі та впливу саморегуляції в медійній сфері, дискусія щодо етичних норм і стандартів у журналістиці, а також розгляд потенційного впливу цих практик на підвищення рівня інформаційної безпеки, що дозволяє краще зрозуміти, як саморегуляція в медіа може сприяти зміцненню інформаційної стійкості суспільства, особливо в умовах інформаційно-психологічних операцій та інформаційних воєн.

РОЛЬ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА МЕДІА У ФОРМУВАННІ ПОЛІТИЧНОГО ПОРЯДКУ ДЕННОГО

Ганна Лачихіна, Максим Джигун — Sat, 30 Dec 2023 00:00:00 +0000

У статті досліджено питання впливу громадянського суспільства та медіа на функціонування держав
та окремих політичних інститутів. Зважаючи на процеси активного науково-технічного прогресу, глобалізації
та медіатизації політики, громадянське суспільство та медіа є важливими інструментами політичного
процесу. Метою статті є виявлення характерних рис та особливостей використання медіа та
громадянського суспільства як сучасних інструментів політичного впливу. Теоретико-методологічною
основою роботи є принципи системності, діалектики та об’єктивності. У статті проведено аналіз історії
формування концепції громадянського суспільства та еволюції наукових поглядів на зміст поняття
громадянського суспільства та його вплив на функціонування держави та її інститутів. Зокрема, відзначено
зміну підходів до розуміння громадянського суспільства від ототожнення з державою в XVI століття до
визначення його в ролі важливого виразника соціальних інтересів перед державою. У статті також
досліджено тенденції трансформації та глобалізації громадянського суспільства шляхом організації в
міжнародні недержавні організації та фонди, що беруть участь у процесах демократизації та просування
прав людини. Описано важливість медіа як інструменту провадження політичного процесу, формування
політичних уподобань, координатора та організатора політичного порядку денного. Відзначено, що разом із
виконанням ролі важливого інструмента консолідації суспільства та сприяння демократизації політичного
процесу, сучасні медіа створюють підстави та можливості масового політичного маніпулювання. Зокрема, за
посередництва медіа та соціальних мереж, політичними акторами може реалізуватися поляризація поглядів,
формуватися нетерпимість до інших точок зору та альтернативних цінностей. Як висновок, зазначено, що
розвиток громадянського суспільства залежить в тому числі й від прозорості правил функціонування
інформаційної сфери.

СУСПІЛЬНА КОНСОЛІДАЦІЯ: ВИКЛИКИ ВОЄННОГО ЧАСУ

Юрій Шайгородський — Sat, 30 Dec 2023 00:00:00 +0000

Досліджуються чинники негативного впливу на процеси консолідації українського суспільства в сучасних умовах – під впливом повномасштабного російського воєнного вторгнення в Україну. Наголошується на тому, що попри російську воєнну агресію, значні людські втрати на фронтах війни та серед мирних громадян, постійні повітряні обстріли, руйнування міст і сіл українське суспільство залишається консолідованим, згуртованим у протистоянні ворогу, орієнтованим на беззаперечну перемогу. Показано, що моральна й політична зрілість, готовність протистояти ворогу в боротьбі за незалежність своєї держави, мужність і відвага не лише бійців ЗСУ, але й більшості українських громадян, їх здатність до суспільної мобілізації та самоорганізації стали спонукою широкої міжнародної підтримки урядами демократичних держав та їх громадянами, фінансової та моральної підтримки України й українців.

Виокремлено чинники, які негативно впливають на рівень суспільної консолідації. Акцентовано на важливості єднання політичних та бізнесових еліт з народом, необхідності концентрації зусиль на досягненні спільної мети. Показано, що прояви корупції та відсутність ефективної боротьби з нею, необґрунтованість і несвоєчасність окремих владних рішень, неадекватність вимогам часу витрат бюджетних коштів, відсутність належної уваги до розв’язання проблем українських військових, внутрішньо переміщених осіб, організації безпечного середовища тощо негативно впливають на рівень консолідації українського соціуму. У зв’язку з цим, проаналізовано окремі показники емоційного стану українських громадян. Показано, що попри високий рівень психологічної напруги, консолідованість суспільства та національна єдність залишаються морально-психологічною основою протистояння російській агресії, перемоги у цій війні. Запропоновано окремі напрями посилення суспільної консолідації та заходи, спрямовані на підвищення рівня довіри громадян до органів місцевого самоврядування та центральних органів влади.

ЕТНОПОЛІТИКА ТА НАЦІОНАЛЬНА СТІЙКІСТЬ В УМОВАХ ВІЙНИ

Ольга Волянюк, Юрій Ладний — Sat, 30 Dec 2023 00:00:00 +0000

Здійснено спробу пов’язати два актуальні концепти політичних наук – «етнополітика» та «національна стійкість», зокрема переосмислити їх сутність і тенденції змін в умовах війни. Підкреслюється, що виважена етнополітика могла би слугувати одним із інструментів збереження безпеки, єдності й сталості суспільства навіть в умовах збройної агресії. Стаття має за мету запропонувати сучасне розуміння проблем етнополітики як чинника національної стійкості та водночас історично обґрунтованої сфери життя суспільства. Поряд із тим з’ясувалось, що окреслені завдання неминуче актуалізують звернення й до інших сфер політики: політики пам’яті, політики ідентичності, політики у сфері свободи совісті, а також в освітній, інформаційній, культурній, соціальній, економічній та інших сферах життя суспільства.

Методологічною основою дослідження стали принципи об’єктивності, плюралізму, міждисциплінарності. Аналіз чинного нормативно-правового поля України дозволив осмислити дійсні й можливі державні стратегії етнополітики в умовах війни, водночас аналіз соціологічних опитувань – дослідити стійкість суспільства перед актуальними етнополітичними викликами, зокрема й збройною агресією. Кейс-стаді, акцент на сучасний досвід етнополітичних змін в Україні важливий і для виокремлення завдань порядку денного урядової політики, і для перспектив соціально-політичних досліджень етнічності загалом. Стверджується, що фактор етнічності важливо враховувати при розгортанні стратегій, програм і планів розвитку національної, соціальної, громадянської стійкості, а також стійкості демократії. Етнополітика трансформується навіть в умовах війни та свідчить про певний накопичений ресурс стійкості політичних еліт і суспільства загалом. Водночас етнополітика потребує подальших інституціоналізації, чітких безпекових заходів, міжінституційної співпраці, регіональних, національних і міжнародних зв’язків, сталої ресурсної підтримки та стійкого розвитку.

КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ УКРАЇНИ У ДОВОЄННИЙ ПЕРІОД І В УМОВАХ ВІЙНИ

Олександр Артемчук — Sat, 30 Dec 2023 00:00:00 +0000

У статті йдеться про політичну культуру сучасної молоді України, яка зазнала змін як у довоєнний період, так і в умовах війни. Політична ситуація в країні має значний вплив на світогляд молоді. З одного боку, війна може сприяти патріотизму й відповідальності перед державою, з іншого – знизити довіру до політиків і партій. Політична культура змінюється у різних елементах (як політична свідомість, політична діяльність, національна ментальність, ідеологічні настанови, а також особистісні цінності, потреби, норми і навички політичної поведінки). Акцентовано увагу на тому, що молодь залишається важливою складовою суспільного життя, яка має бути залученою до прийняття важливих рішень та формування майбутнього країни з метою забезпечення стабільності та розвитку демократії в Україні. Вказано на необхідність створення умов для активної участі молоді у політичних процесах і забезпечення можливості висловлювати свої думки та ідеї. Обґрунтовано, що для підвищення рівня політичної культури сучасної молоді України необхідно забезпечувати молодим людям можливості для самореалізації та залучення їх до участі у соціальних, економічних, політичних процесах країни, а також формувати у них цінності та знання про демократію та громадянське суспільство. Для цього потрібно розвивати політичну освіту та громадськість, підвищувати рівень інформованості молоді про політичні процеси в країні та світі, а також навчати молодих людей діалогу та компромісу. Доведено, що політична культура сучасної молоді України зазнала змін протягом останніх років, зокрема, внаслідок розвитку інформаційних технологій, зміни соціально-економічної ситуації в країні.

ВПЛИВ ПРАВОГО ПОПУЛІЗМУ НА ГУМАНІТАРНУ ПОЛІТИКУ В КРАЇНАХ ЄС

Олександр Запорожець — Sat, 30 Dec 2023 00:00:00 +0000

У статті йдеться про проблему зростання популярності націоналістичних партій і їх вплив на гуманітарну політику країн – членів Європейського Союзу. Стверджуються, що саме гуманітарна складова є важливою частино політики будь-якої країни. Акцентується увага на прикладах таких країн як Польща, Франція, Угорщина, політичних партій, що останнім часом здобувають в них популярність. Аналізуються особливості гуманітарної політики цих країнах та роль в ній правих партій. У статті розглядаються особливості націоналістичних рухів та їх традиціоналістична риторика, яка має вплив на політичне життя країн. Автор використовує статистичні дані для того, щоб прослідкувати тенденції зростання популярності націоналістичних політичних партій як в національних парламентах, так і в Європарламенті. Особливу увагу приділяє міграційному питанню, адже в багатьох випадках саме воно стає каталізатором для поширення серед населення традиціоналістичних і популістських ідей. Окреме місце займає аналіз результатів останніх електоральних циклів у Франції, де як на місцевих, так і на парламентських виборах права партія «Національне об’єднання» займає все більш вигідні для себе позиції, а її лідерка М. ле Пен вже другий раз поспіль виходить до другого туру президентських виборів, що теж є показником настроїв серед населення країни. Звертається увага на небезпечність традиціоналістичних ідей в політичних колах, адже часто їх використовують для своїх спекуляцій праві популістські партії, які при владі несуть загрозу як для економіки країн, так і для їхніх громадян. Автор частково розкриває проблеми євроскептицизму та його витоки. Розглянуто вплив, який здійснюють націоналістичні партії на євроінтеграційні процеси.