Науковий часопис УДУ імені Михайла Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки

ВПЛИВ АНТИЦИПАЦІЇ НА ПРОЦЕСИ РІШЕННЯ ЗАДАЧ ПРОБЛЕМНОГО ТИПУ

Тетяна Борозенцева, Юлія Литвиненко — Wed, 31 Jan 2024 00:00:00 +0000

У статті здійснено аналіз впливу антиципації на процеси рішення задач проблемного типу. Теоретично обґрунтовано, що антиципація виступає одним з вагомих діяльнісних факторів, що спонукає особистість приймати ті чи інші рішення з часово-просторовим упередженням та діяти відповідно до очікуваного результату. З’ясовано, що процес розв’язування задач проблемного типу визначається специфічними умовами, які мають вплив на формування певних діяльнісних алгоритмів рішення та підходів до їх прогнозування у подальшій перспективі. Теоретично обґрунтовано, що задачами проблемного типу виступають завдання, які пов’язані зі складністю ситуацій, що виникають у різних сферах діяльності особистості. Визначено, що під час рішення задач проблемного типу, антиципація, окрім прогностичної функції, має ще ряд функцій пов’язаних з управлінням процесами прогнозування, що дозволяє особистості індивідуально підходити до вибору необхідного (даного та шуканого), прораховувати найбільш вдалі варіанти рішення, та змінювати самостійно алгоритми рішення за допомогою упередженого моделювання потрібної перспективи. Розкрито когнітивний аспект антиципації як основний механізм формування особистісної системи координат, в якій відбувається відтворення подій минулого, ситуаційна оцінка існуючого та підбір необхідного методологічного інструментарію для створення різних варіантів антиципаційних схем, або «образів» майбутнього результату. Визначено, що когнітивний аспект антиципації дозволяє особистості не тільки ефективно взаємодіяти з навколишнім світом на рівні індивідуального сприйняття інформації ззовні, але й модифікувати її із подальшим втіленням «нових сценаріїв» у процес конкретної діяльності на рівні вибору відповідної стратегії досягнення цілі. З’ясовано, що у процесах антиципації задіяні такі когнітивні складові психологічного комплексу особистості як: структурування, динамічне узнавання та формування алгоритму рішення, які безпосередньо беруть участь у процесах випередженого планування вірогідних сценаріїв майбутнього результату. Визначено, що перспективним можна вважати дослідження антиципації на рівні колективної діяльності, де виникає необхідність колективного вирішення задач на рівні прийняття до уваги та врахування думок усіх членів колективу, або керуючої групи людей, залученої до вирішення загальної колективної проблематики.

Література

Айзен, І. (1991). Теорія планової поведінки. Організаційна поведінка та процеси прийняття людських рішень, 50(2), 179–211. https://doi.org/10.1016/0749-5978(91)90020-T
Батраченко, І.Г. (2010). Психологічні закономірності розвитку антиципації людини. (Дис. д-ра. психол. наук). Дніпропетровськ.
Гудолл, Дж. (1986). Огляд «Шимпанзе з Гомбе: моделі поведінки». Політика та науки про життя, 10(1), 116–118. Режим доступу: https://www.jstor.org/stable/4235815
Карпенко, В.В. (2013). Задача як модель вивчення мислення. Режим доступу: http://appsychology.org.ua/data/jrn/v6/i9/17.pdf
Ломов, Б.Ф., & Сурков, Е.Н. (1980). Антиципация в структуре деятельности. (Монография). Москва : Наука.
Малюта, О.М. (2016). Введення в Інваріантне моделювання. (Монографія). Київ : ЦДМ «Зірка Надії».
Підкоритова, Л.О. (2006). Індивідуально-типологічні особливості адаптації життєвих виборів випускників навчальних закладів. (Дис. к-та. психол. наук). Київ.
Титаренко, Т. (1998). Здатність до конструктивного життєвого вибору як умова особистісного зростання. Психолого-педагогічна наука і суспільна екологія. (с. 436–440). Київ : Гнозис.
Чернобровкін, В.М. (2006). Психологія прийняття педагогічних рішень. Луганськ : Альма-матер.

ГЕНДЕРНІ ВІДМІННОСТІ У ПСИХОЛОГІЧНОМУ ДИСТРЕСІ ОСІБ, ЯКІ ЗІТКНУЛИСЬ З ОНКОЛОГІЧНИМ ДІАГНОЗОМ

Леся Вольнова — Wed, 31 Jan 2024 00:00:00 +0000

Мета. У статті відображено результати теоретичного огляду вітчизняних та іноземних наукових видань щодо питання гендерних відмінностей у сприйнятті особистістю власного онкодіагнозу. Проведене детальне науково-теоретичне обґрунтування гендерних відмінностей у психологічному дистресі осіб, які зіткнулись з онкологічним діагнозом, буде корисним для розробки відповідних програм психологічного втручання заради зниження дистресу онкопацієнтів. Методи дослідження передбачали всебічний аналіз відомостей щодо гендерних відмінностей у психологічному дистресі осіб, які зіткнулись з онкологічним діагнозом. Для цього використано систематичний огляд та узагальнення даних, представлених низкою українських та зарубіжних досліджень стосовно психологічного стану онкопацієнтів. Результати продемонстрували, що пацієнти, які зіткнулись з онкологічним діагнозом, виявляють значний рівень психологічного дистресу як під час діагностики та лікування, так і на етапі ремісії онкозахворювання. Нами було виявлено певний зв’язок між клінічними та демографічними характеристиками пацієнтів: існує кореляція між молодшим віком пацієнтів і вищим рівнем психологічного дистресу при діагностиці раку; рівень дистресу коливається у різних груп пацієнтів, зокрема у тих, в кого виявлено останню стадію, він зазвичай вищий. Гендерні відмінності в реакції на рак, свідчать про те, що реакція чоловіків та жінок може варіюватися, зокрема в плані рівня психологічного дистресу та емоційних відповідей на онкологічні захворювання. Висновки. На основі отриманих результатів встановлено, що психологічний дистрес у пацієнтів з онкологічними діагнозами є відомою психологічною проблемою. Гендерні, так само як демографічні та клінічні, характеристики виявилися важливими у визначенні рівня дистресу: молоді жінки, а також ті, хто стикається з більш серйозними стадіями онкологічних захворювань або має декілька діагнозів, зазвичай схильні до більшої емоційної реакції. Отримані результати дослідження свідчать про необхідність врахування гендерних та індивідуальних особливостей пацієнтів при розробці підтримки в психоонкологічній практиці.

Література

Будкіна, О.В., & Волинець, Н.В. (2017). Особливості психоемоційних станів онкологічних хворих.Збірник наукових праць Хмельницького інституту соціальних технологій Університету Україна, 14, 184–188.
Кирилова, О.О., Кирилова, Є.І., & Вострокнутов, І.Л. (2020). Особливості соматопсихічних проявів в онкології на різних етапах протипухлинного лікування (оглядова стаття).Актуальні проблеми сучасної медицини, 6, 84–92.
Кривоніс, Т.Г., & Жулкевич, І.В. (2020). Гендерні особливості прояву клініко-психологічних феноменів у онкологічних пацієнтів. Здобутки клінічної і експериментальної медицини, 1, 115–119.
Мухаровська, І.Р. (2016). Особливості психологічного реагування на захворювання у онкологічних хворих.ScienceRise: Medical Science, 11(7), 16–20.
Піонтковська, О.В. (2013). Гендерні аспекти психоемоційного стану батьків онкохворих дітей. Медична психологія, 8(2),12–18.
Родіна, Н.В. (2012). Копінг-поведінка пацієнтів з раком молочної залози. Структура та детермінанти. Наука і освіта, 3, 86–91.
Ayubi,, Bashirian, S., & Khazaei, S. (2021). Depression and anxiety among patients with cancer during COVID-19 pandemic: a systematic review and meta-analysis. J Gastrointest Canc, 52, 499–507. https://doi.org/10.1007/s12029-021-00643-9
Brain,, Williams, B., Iredale, R., France, L., & Gray, J. (2006). Psychological distress in men with breast cancer. J Clin Oncology, 24(1), 95–101. https://doi.org/10.1200/JCO.2006.10.064
Buccafusca, G., Proserpio, I., Tralongo, A.C., Giuliano, S.R., & Tralongo, P. (2019). Early colorectal cancer: diagnosis, treatment and survivorship care. Critical reviews in oncology/hematology, 136, 20–30.
Carroll, B.T., Kathol, R.G., Noyes, Jr R., Wald, T.G., & Clamon, G.H. (1993). Screening for depression and anxiety in cancer patients using the Hospital Anxiety and Depression Scale. General hospital psychiatry, 15(2), 69–74.
Faller, H., Weis, J., Koch, U., Brähler, E., Härter, M., Keller, M., ... & Mehnert, A. (2016). Perceived need for psychosocial support depending on emotional distress and mental comorbidity in men and women with cancer. Journal of psychosomatic research, 81, 24–30.
Ford, S., Lewis, S., & Fallowfield, L. (1995). Psychological morbidity in newly referred patients with cancer. Journal of Psychosomatic Research, 39(2), 193–202.
Gallagher, J., Parle, M., & Cairns, D. (2002). Appraisal and psychological distress six months after diagnosis of breast cancer. British journal of health psychology, 7(3), 365–376.
Goldzweig, G., Hubert, A., Walach, N., Brenner, B., Perry, S., Andritsch, E., & Baider, L. (2009). Gender and psychological distress among middle-and older-aged colorectal cancer patients and their spouses: an unexpected outcome. Critical reviews in oncology/hematology, 70(1), 71–82.
Hamilton, J., & Kroska, E.B. (2018). Distress predicts utilization of psychosocial health services in oncology patients. Psychooncology, 28, 61–67. DOI: 10.1002/ pon.4910
Hampton, M.R., & Frombach, I. (2000). Women's experience of traumatic stress in cancer treatment. Health Care for Women International, 21(1), 67–76.
Han, C.J., Yang, G.S., & Syrjala, K. (2020). Symptom experiences in colorectal cancer survivors after cancer treatments: A systematic review and meta-analysis. Cancer nursing, 43(3), E132.
Kim, G.M., Kim, S.J., Song, S.K., Kim, H.R., Kang, B.D., Noh, S.H., et al. Prevalence and prognostic implications of psychological distress in patients with gastric cancer. BMC Cancer, 17(283). Retrieved from https://link.springer.com/article/10.1186/s12885-017-3260-2
Koyama, A., Matsuoka, H., Ohtake, Y., et al. (2016). Gender differences in cancer-related distress in Japan: a retrospective observation study. BioPsychoSocial Med, 10. Retrieved from https://bpsmedicine.biomedcentral.com/articles/10.1186/s13030-016-0062-8
Lim, C.Y.S., Laidsaar‐Powell, R.C., Young, J.M., Kao, S.C.H., Zhang, Y., & Butow, P. (2021). Colorectal cancer survivorship: A systematic review and thematic synthesis of qualitative research. European Journal of Cancer Care, 30(4), e13421.
Maguire, R., Kotronoulas, G., Simpson, & M., Paterson, C.A. (2015). systematic review of the supportive care needs of women living with and beyond cervical cancer. Gynecologic oncology, 136(3), 478–490.
Mehnert, A., Hartung, T.J., Friedrich, M., Vehling, S., Brahler, E., Harter, M., et al. (2018). One in two cancer patients is significantly distressed: prevalence and indicators of distress. Psychooncology, 27, 75–82. https://doi.org/10.1002/pon.4464
Mols, F., Schoormans, D., de Hingh, I., Oerlemans, S., & Husson, O. (2018). Symptoms of anxiety and depression among colorectal cancer survivors from the population‐based, longitudinal PROFILES Registry: Prevalence, predictors, and impact on quality of life. Cancer, 124(12), 2621–2628.
Mosher, C., & Danoff-Burg, S.A. (2005). Review of Age Differences in Psychological Adjustment to Breast Cancer. Journal of Psychosocial Oncology, 23, 101–114.
SEER Cancer Statistics Review 1975 – 2005. (2008). National Cancer Institute. Bethesda, MD.
NCCN. (2020). Дистрес під час лікування раку. Retrieved from https://www.nccn.org/patients/guidelines/content/PDF/Distress-uk-patient.pdf
Obispo-Portero, B., Cruz-Castellanos, P., Jiménez-Fonseca, P., et al. (2020). Anxiety and depression in patients with advanced cancer during the COVID-19 pandemic. Support Care Cancer, 30, 3363–3370. https://doi.org/10.1007/s00520-021-06789-3
Peng, Y.N., Huang, M.L., & Kao, C. H. (2019). Prevalence of depression and anxiety in colorectal cancer patients: a literature review. International journal of environmental research and public health, 16(3), 411.
Pitman, A., Suleman, S., Hyde, N., & Hodgkiss, A. (2018). Depression and anxiety in patients with cancer. BMJ, 361, https://doi.org/10.1136/bmj.k1415
Reese J. B., Handorf E., Haythornthwaite J. A. Sexual quality of life, body image distress, and psychosocial outcomes in colorectal cancer: a longitudinal study. Supportive Care in Cancer, 2018, 26, 3431-3440.
Schnittker, J. (2005). Chronic Illness and Depressive Symptoms in Late Life. Social Science and Medicine, 60,13–23.
Tamura, S., Suzuki, K., Ito,, & Fukawa, A. (2021). Factor related to the resilience and mental health of adult cancer patients: a systematic review. Support Care Cancer, 29, 3471–3486. https://doi.org/10.1007/s00520-020-05943-7.
Taniguchi, K., Akechi, T., Suzuki, S., Mihara, M., & Uchitomi, Y. (2003). Lack of marital support and poor psychological responses in male cancer patients. Supportive Care in Cancer, 11, 604–610.
TNM Classification of Malignant Tumours. (2009). (7th edition). L. Sobin, M. Gospodarowicz, Ch. Wittekind (Eds.). West Sussex : Wiley Blackwell, A John Wiley & Sons.
Vyas, A., Babcock, Z., & Kogut, S. (2017). Impact of depression treatment on health-related quality of life among adults with cancer and depression: a population-level analysis. J Cancer Surviv, 11(5), 624–633.

ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ В СТРУКТУРІ ПСИХОЛОГІЧНИХ СТРАТЕГІЙ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ: АНАЛІЗ СТАТЕВИХ ВІДМІННОСТЕЙ

Анна Зінченко, Яна Русенкевич — Wed, 31 Jan 2024 00:00:00 +0000

Стаття присвячена аналізу ціннісних орієнтацій української молоді, що є структурним компонентом психологічних стратегій життєдіяльності особистості. Стратегія життєдіяльності визначається як цілісна, динамічна система, що включає часову перспективу, суб’єктивну базу цінностей, смислів, переконань, ставлень особистості до себе, до світу, соціуму, згідно яких будуються та реалізуються цілі й плани, долаються протиріччя та перешкоди, оцінюються результати. Сензитивним етапом для утворення ціннісних орієнтацій як стійких елементів життєвої перспективи визнано старший юнацький вік. Результати. В системі ціннісних орієнтацій студентської молоді перші три позиції у хлопців займають цінності «щасливе сімейне життя», «здоров’я» та «свобода, як незалежність у вчинках та діях». У дівчат у рейтингу цінностей очолюють «любов», «щасливе сімейне життя» та «здоров’я». Проте, саме ці потреби та цінності виявились фрустрованими, оскільки їх бажаність перевищує можливість доступності як у хлопців, так і у дівчат, що спричиняє внутрішні конфлікти. Протилежна тенденція спостерігається у групі цінностей, що посіли останні місця у рейтингу: «активне діяльне життя», «краса природи та мистецтва», які є доступними, але не бажаними сферами також для представників обох статей. Ця тенденція створює умови появи внутрішнього вакууму, порожнечі, спустошеності. Було виявлено, що досліджувані студенти (незалежно від статі) з високим рівнем неузгодженості у ціннісно-смисловій сфері більш песимістично споглядають у майбутнє, ніж ті, у яких узгодженість між цінностями та досягненнями більш збалансована. В цілому, ціннісні орієнтації у пізньому юнацькому віці ще залишаються недостатньо сформованими, причому у хлопців ця особливість виражена дещо більше, ніж у дівчат. Розробка та впровадження стратегій психологічної допомоги, спрямованої на підвищення рівня узгодженості обраних цінностей із досягненнями особистості у відповідній сфері є перспективним напрямком продовження роботи. Також, подальшого вивчення потребує пошук особистісних детермінант дисбалансу у ціннісно-смисловій сфері юнаків та юнок.

Література

Атаманчук, Н.М. (2017). Практикум із загальної психології. Полтава: Видавництво «Сімон».
Боришевський, М.Й. (2003). Ціннісні орієнтації в особистісному становленні сучасної молоді. Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України, V(5), 34–42 .
Гендерна рівність і розвиток: погляд у контексті європейської стратегії України. (2016). Київ : Видавництво «Заповіт».
Гріньова, О.М. (2018). Психологія проектування життєвого шляху особистістю юнацького віку (Дис. доктора психол. наук). Київ.
Дмитрук, Н., Падалка, Г., Кіреєв, С. & ін. (2016). Цінності української молоді. Результати репрезентативного соціологічного дослідження становища молоді. Режим доступу: https://mms.gov.ua/storage/app/sites/16/Mizhnarodna_dijalnist/Sociologichni_doslidzhennia/zvit-doslidjennya-2016.pdf
Долинська, Л.В., & Максимчук, Н.П. (2008). Психологія ціннісних орієнтацій майбутнього вчителя. (Навчальний посібник для студентів ВНЗ). Кам’янець-Подільський : ФОП Сисин О.В.
Кобильнік, Л.М., & Каткова Т.А. (2014). Ціннісне самовизначення особистості в сучасному освітньому просторі. Проблеми сучасної психології, 24, 361–373.
Матяж, С.В. & Березянська, А.О. (2013). Класифікація цінностей та ціннісних орієнтацій особистості. Наукові праці Чорноморського державного університету імені Петра Могили комплексу «Києво-Могилянська академія». Серія: Соціологія, 225(213), 27–30.
Мілютіна, К.Л. (2012). Траєкторії життєвого шляху особистості в динамічному середовищі (Монографія). Ніжин : ТОВ «Видавництво «АспектПоліграф».
Молодь України – 2017. (2017). Результати соціологічного дослідження. Тернопіль : ТОВ «Терно-граф».
Помиткіна, Л.В. (2014). Вікові особливості прийняття стратегічних життєвих рішень у пізній юності. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, 45(69),145–151.
Романюк, Л. В. (2004). Психологічні чинники розвитку ціннісних орієнтацій студентської молоді. (Дис. канд. психол. наук). Київ.
Русенкевич, Я.І., Зінченко, А.В. (2023). Психологічні стратегії життєдіяльності особистості: теоретичний аналіз проблеми. Журнал сучасної психології. Науковий журнал. Запорізький національний університет, Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, 3(30), 30–38. Видавничий дім «Гельветика»
Субашкевич, І. (2015). Модифікація методики О. Фанталової «Рівень співвідношення «цінності» і «доступності» в різних життєвих сферах». Педагогіка і психологія професійної освіти, 4-5, 77–86. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pippo_2015_4-5_10 .
Титаренко, Т.М. (2007). Життєві завдання особистості як соціально-психологічний чинник моделювання майбутнього. Наукові студії із соціальної та політичної психології, 6(19), 304–311.
Ямницький, О.В. (2013). Ціннісні орієнтації в життєдіяльності особистості. Науковий вісник ПНПУ імені К.Д. Ушинського, 7-8, 116–121.

УМОВИ РОЗВИТКУ ЖИТТЄСТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ

Алла Коваленкова — Wed, 31 Jan 2024 00:00:00 +0000

Статтю присвячено вивченню питання умов розвитку життєстійкості особистості підлітків, що сприяють зміцненню психічної стабільності як у повсякденному житті, так і у складних життєвих ситуаціях. Акцент зроблено на проблематиці означеної теми для осіб підліткового віку. На підставі вивчення теорій і поглядів сучасних українських науковців, а також закордонних дослідників було визначено та обґрунтовано умови розвитку життєстійкості особистості, враховуючи обставини сьогодення як період активних бойових дій на всій території України. Розглянуто умови формування стійкості характеру особистості. Проаналізовано підлітковий вік як сенситивний період для формування життєстійкості особистості. Уточнено поняття життєстійкості, оскільки остання є базовим важелем особистісного потенціалу в тих чи інших життєвих обставинах. Разом з цим, досліджено поняття “особистість” і особливості її формування. Розкрито психологічний зміст внутрішніх і зовнішніх умов розвитку і формування особистості підлітка. Віднайдено схожість закономірностей обґрунтувань українських і закордонних вчених сьогодення на предмет внутрішньої психологічної стійкості особистості підлітків до сучасних умов життєдіяльності, що формують й закладають умови розвитку життєстійкості на майбутнє. Проаналізовано психологічний зміст даної проблематики та визначено характерні особливості досліджуваного феномена. Розглянуто дослідження сучасних американських та британських вчених, які розкривають умови розвитку життєстійкості як зовнішні фактори впливу на особистість. На базі вивченого матеріалу сформовано власну думку про умови, в яких формується життєстійкість особистості підлітка, як стійкість до життєвих випробувань, зважаючи на сьогоденні складні життєві ситуації в України. Автором пропонується комплексне бачення умов розвитку життєстійкості особистості у сучасному його розумінні, зважаючи на воєнні події на всій території України.

Література

Бочаріна, Н. (2020). Особливості мотивації до навчання сучасних підлітків. Humanitarium, 44(1), 15–25.
Горобець, М.М., & Підбуцька, Н.В. (2020). Психологічний інструментарій розвитку лідерського потенціалу сучасної молоді: теорія і практика. О.Г. Романовський (Ред.). Матеріали науково-практичної конференції (м. Харків,15 жовтня 2020 року). (с. 5-7). Харків : НТУ ХПІ.
Полякова, Л.О., Паращич, В.В., & Загоруйко, О.Я. (2010). Універсальний словник. Українська мова та література. Харків : «Толрсінг плюс».
Чаусова, Т. В. (2018). Особливості формування мотиваційної сфери навчання підлітків. Вісник післядипломної освіти. Серія: Соціальні та поведінкові науки, 6(35), 121–134.
Чернобровкін, В.М., & Панок, В.Г. (2021). Підготовка вчителів до розвитку життєстійкості / стресостійкості у дітей в освітніх навчальних закладах. Навчально-методичний посібник. Київ : Пульсари. Режим доступу: https://lib.iitta.gov.ua/726482/1/посібник%20для%20вчителів_2021.pdf
Звіт ЮНІСЕФ No1 (2022). “Діти і війна в Україні”: про становище дітей із сімейних форм виховання та інституційних закладів за результатами моніторингу за лютий – червень. (с. 34-58). Київ. Режим доступу: https://www.unicef.org/ukraine/media/26731/file/UNICEF_CiAC-monitoring%20report.pdf
Каргіна, Н.В. (2015). Основні підходи до вивчення психологічного благополуччя особистості. Наука і освіта, 3, 50.
Кравчук, С.Л. (2018). Особливості життєстійкості як фактора психологічної пружності особистості юнацького віку в умовах воєнного конфлікту. Вісник Науки ХНУ, 1(1), 103.
Омельченко, Я.М. (2022). Напрямки розвитку життєстійкості дітей в умовах війни. Інститут психології імені Г. С. Костюка Київ, 23.
Титаренко, Т.М., & Ларіна, Т.О. (2009). Життєстійкість особистості: соціальна необхідність та безпека. Київ : Марич.
Хованець, О.Ю. (2017). Теоретичні засади вивчення проблем життєстійкості в зарубіжних психологічних дослідженнях. Наукові записки Національного університету «Острозька академія», Серія «Психологія», 5, 177.
Чиханцова, О.A. (2021). Психологічні основи життєстійкості особистості. (Монографія). Київ : Талком.
Чиханцова, О.А. (2021). Психологія становлення життєстійкості особистості. (Дис. д-ра. психол. наук). Київ.
Arnold J. Sameroff, & Katherine А. Rosenblum (2007). Psychosocial Constraints on the Development of Resilience. Resilience in Children, 1094(1), 116–124. https://doi.org/10.1196/annals.1376.010
Friedli, (2009). Europe: WHO regional office. Mental health, resilience and inequalities, 22–32. https://psychrights.org/countries/WHO/who2009.pdf
Kobasa, S.C., Maddi, S.R., & Kahn, S. (1982). Hardiness and health: а prospective study. Journal of Personality and Social Psychology,42(1), 168–177.
Maddi, S.R., Khoshaba, D.M., Persico, M., Lu,, Harvey, R., & Bleecker, F. (2002). The Personality Construct of Hardiness. Journal of Research in Personality, 36, 72–85.
Maddi,, & Khroshaba, D. (2004). HardiTraining / managing Stress for Performance and Health Enhancement. Irvine : The Hardiness Institute.
Masten,S. (2018). Global Perspectives on Resilience in Children and Youth. Children, 5(7), 98. https://doi.org/10.3390/children5070098
Safe Schools Declaration (2015). Global Coalition to Protect Education from Attack. https://ssd.protectingeducation.org/
Winfield Linda, (1994). Developing Resilience in Urban Youth. Urban Monograph Series, 42. https://eric.ed.gov/?id=ED378289
Zimmerman, Marc (2013). Resiliency Theory: A Strengths-Based Approach to Research and Practice for Adolescent Health. July, Aug; 40(4), 381–383. https://doi.org/10.1177/1090198113493782

ПРОНАТАЛЬНІ НАСТАНОВИ МОЛОДІ ЯК ВИЯВ УКРАЇНСЬКОЇ МЕНТАЛЬНОСТІ

Наталія Корчакова — Wed, 31 Jan 2024 00:00:00 +0000

Стаття висвітлює особливості пронатальних установок української молоді (зокрема щодо феномену незапланованої вагітності), які зумовлені впливом особливостей культури та менталітету. У дослідженні брали участь студенти закладів вищої освіти західних регіонів України та Білорусі. Незважаючи на історично сформовані стійкі орієнтації на цінність сім’ї, народження та виховання дітей, що підтверджується статистичними показниками народжуваності та медичного переривання вагітності, значні зміни в інституційному устрої обох країн, виникнення нових тенденцій у системі ціннісних установок сучасної молоді, трансформування соціокультурного фону життєдіяльності молодих людей зумовили виникнення відмінностей у пронатальній поведінці жінок. Отримані результати вказують на незначні відмінності у емоційному реагуванні респондентів обох підгруп на факт усвідомлення незапланованої вагітності. Домінування негативних емоції (страх, шок, відчай) у обох підгрупах засвідчує психотравмувальний характер ситуації та необхідність подальшого екзистенційного вибору. Статистично значущі відмінності були зафіксовані лише щодо емоцій «радість», «хвилювання», «паніка». Особливої уваги заслуговує вищий рівень готовності українок народити дитину в порівнянні з білоруською вибіркою (83,7% та 52,3% відповідно), в той час, як медичному перериванню вагітності віддали перевагу 16,3% українок та 47,7% білорусок. Окрім того, відмінності також були зафіксовані у ранжуванні цінностей, пов’язаних з пронатальними установками. Респондентів української вибірки можна характеризувати як сімейно- та дітоцентрованих. Із шести життєво визначальних цінностей провідні позиції у відповідях зайняли: «сім’я», «кохання», «діти». Для представниць білоруської вибірки найбільш пріоритетними виявились цінності «кохання» та «особиста свобода». Отримані результати також вказують на статистично достовірні відмінності між вибірками як щодо рівня вияву загальної репродуктивної настанови, так і її складових – генофілії/генофобії та репродуктивної активності/пасивності: генофобія і репродуктивна пасивність більш виражені у білоруській вибірці.

Література

Аксьонова, С. (2016). Підліткове материнство: демографічний аспект проблеми. Київ : Ін-т демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України.
Алєксєєнко, Т. Ф. (2017). Концептуалізація соціально-педагогічних основ сучасного сімейного виховання. (Автореф. дис. д. пед. наук ). Київ.
Анчева, І. А. (2017). Сучасний погляд на психологічну готовність жінки до материнства. Здоровье женщины, 6(122), 50–52. Режим доступу: https://repo.odmu.edu.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/4617/Ancheva.pdf?sequence=1&isAllowed=y
Асланян, Т. С., & Шевельдіна О. В. (2018). Психологічні особливості сексуальної поведінки сучасних жінок. Науковий вісник Херсонського державного університету, 3, 13–17. Режим доступу: https://pj.journal.kspu.edu/index.php/pj/article/view/316/293
Державна служба статистики України (2020). Діти, жінки та сім’я в Україні: Статистичний збірник, Київ. Режим доступу: https://ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2020/zb/09/DJS_2019_pdf.pdf
Дутко, А. А., & Заболотна, М. Р. (2016). Репродуктивные права физического лица: сущность, понятие и классификация. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ, 3, 82– Режим доступу: https://dspace.lvduvs.edu.ua/bitstream/1234567890/1753/1/%D0%94%D1%83%D1%82%D0%BA%D0%BE.pdf
Корчакова, Н., & Безлюдная, В. (2021). Установки студенческой молодежи относительно незапланированной беременности. Психологія реальність і перспективи, 16, 87– https://doi.org/10.35619/praprv.v1i16.207
Курило, И.О., Аксенова, С.Ю., & Слюсар, Л.И. (2017) Брачность, рождаемость и воспроизводство материнского поколения в Белоруси и Украине: опыт сравнительного анализа. Демографія та соціальна економіка, 2(30), 29–46. https://doi.org/10.15407/dse02.029
Левчук, Н. М., & Переллі-Харріс Б. (2010). Аборти та народжуваність в Україні. «Конкуренція» продовжується? Демографія та соціальна економіка, 2(14), 64–74. https://doi.org/10.15407/dse02.064
Мартинюк, І.С. (2020) Соціально-психологічні детермінанти самооцінки вагітних жінок. Психологічний часопис, 6(10), 130–139.https://doi.org/10.31108/1.2020.6.10
Перепелюк, Т. Д. (2023). Аборти – психологічний стан жінки та вплив на наступну вагітність. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, 3, 59–62. https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2023.3.11
Романенко, Т., & Морозова, О. (2022). Сучасний погляд на переривання небажаної вагітності нехірургічним методом. Репродуктивне здоров’я жінки, 1, 8–12. https://doi.org/10.30841/2708-8731.1.2022.258129
Слабкий Г.О, Габоровець Ю.Ю., & Дудина О.О. (2016) Аналіз результативності регіональної перинатальної допомоги жінкам в Україні. Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України, 4(70), 4–11. https://doi.org/11603/1681-2786.2016.4.7542
Державна служба статистики України (2020). Соціально-демографічні характеристики домогосподарств України у 2020 році (за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств), Київ. Режим доступу: https://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2020/zb/07/zb_cdhd_20.pdf
Bahk, J., Yun, S.C., Kim, Y.M., & Khang, Y.H. (2015). Impact of unintended pregnancy on maternal mental health: a causal analysis using follow up data of the Panel Study on Korean Children (PSKC). BMC pregnancy and childbirth, 15, 85. https://doi.org/10.1186/s12884-015-0505-4
Campbell, A.A. & Mosher, W.D. (2000). A history of the measurement of unintended pregnancies and births. Matern Child Health Journal,4(3),163-169. https://doi.org/10.1023/A:1009519329226
Compernolle, E.L. (2017). Disentangling Perceived Norms: Predictors of Unintended Pregnancy During the Transition to Adulthood. Journal of Marriage and Family, 79(4), 1076–1095. Retrieved from: http://www.jstor.org/stable/26646131
Finer, L.B., & Henshaw, S.K. (2006). Disparities in rates of unintended pregnancy in the United States, 1994 and 2001, Perspectives on Sexual and Reproductive Health, 38(2), 90–96. https://doi.org/10.1363/psrh.38.090.06
Finer, L.B., & Zolna, M.R. (2016). Declines in Unintended Pregnancy in the United States, 2008-2011. The New England journal of medicine, 374(9), 843–852. https://doi.org/10.1056/NEJMsa1506575
Klerman L.V. (2000). The intendedness of pregnancy: a concept in transition. Maternal and child health journal, 4(3), 155–162. https://doi.org/10.1023/a:1009534612388
Part, K., Moreau, C., Donati, S., Gissler, M., Fronteira, I., & Karro, H. (2013). Teenage pregnancies in the European Union in the context of legislation and youth sexual and reproductive health services. Acta Obstetricia et Gynecologica Scandinavica, 92(12), 1395-1406 https://doi.org/10.1111/aogs.12253
Radu, M.C., Dumitrescu, A.I., Zaharia, C., Boeru, C., Pop-Tudose, M.E., Iancu, C.F., & Chivu, R.D. (2021). Teenage Pregnancies and Childbirth Experience in Romania From the Midwives Point of View. Cureus, 13(3), e1385 https://doi.org/10.7759/cureus.13851
Rastad, Z., Golmohammadian, M., Jalali, A., Kaboudi, B., & Kaboudi, M. (2021). The effect of positive psychology intervention on quality of life among women with unintended pregnancy. Journal of education and health promotion, 10(1), 165. https://doi.org/10.4103/jehp.jehp_784_20
Rochebrochard, E., & Joshi, H. (2013) Children Born After Unplanned Pregnancies and Cognitive Development at 3 Years: Social Differentials in the United Kingdom Millennium Cohort. American Journal of Epidemiology, 178(6), 910–920. https://doi.org/10.1093/aje/kwt063
42% of births in the EU are outside marriage. (2020, 17 July). Retrieved from https://ec.europa.eu/eurostat/web/products-eurostat-news/-/ddn-20200717-1

ОСОБИСТІСНІ РЕАКЦІЇ ЖІНОК НА ЕТАПІ РЕМІСІЇ ОНКОЗАХВОРЮВАННЯ

Катерина Лисник — Wed, 31 Jan 2024 00:00:00 +0000

У статті презентовано результати дослідження особистісних характеристик, притаманних онкоодужуючим-жінкам та рівня страху рецидиву раку, якій вони мають на етапі ремісії. Проведено статистичну обробку результатів, отримані дані проаналізовано з урахуванням світового досвіду досліджень у цій галузі. Мета роботи полягала у проведенні дослідження особистісних психологічних особливостей онкодужуючих-жінок на етапі ремісії онкозахворювання, визначенні наявного рівня страху рецидиву раку та дослідженні домінуючих стратегій подолання (копінг-стратегії), притаманних їм на етапі ремісії. Методи: теоретичні (аналіз, синтез, узагальнення), емпіричні (тестування, анкетування), методи статистичного аналіз тестових даних засобами IBM SPSS, аналіз отриманих результатів. Результати: встановлено, що більше половини опитуваних використовують адаптивні когнітивні та емоційні копінг-стратегії, і лише третині учасниць властиві адаптивні поведінкові копінг-стратегії. Майже половина учасниць продемонструвала високі показники за шкалами Поступливості та Сумлінності опитувальника Велика П’ятірка, їм притаманний самоконтроль та відповідальність, а також емоційна теплота та співробітництво. Була виявлена кореляція Пірсона між поведінковими копінг-стратегіями та рівнем страху рецидиву раку, проте не було виявлено кореляції з толерантністю до невизначеності. Водночас, було констатовано, що більше половини учасниць мають високу особистісну тривожність. Результати оцінки клінічного рівня страху рецидиву раку за скринінговою шкалою зі стандартним пороговим значенням розробників опитувальника страху рецидиву раку, та за загальними балами опитувальника суттєво відрізняються між собою, тож це питання потребує додаткового вивчення для вибору порогового значення для українських реалій. Перспективи подальших досліджень ми вбачаємо у поглибленні дослідження, зокрема, через збільшення вибірки досліджуваних із залученням особистостей чоловічої статі та представників різних соціально-демографічних статусів з різноманітними типами онкології.

Література

Барко, В.І., Барко, В.В., & Кирієнко, Л.А. (2018). Адаптація опитувальника «Великої п’ятірки» для використання психологами Національної поліції України. Наука і правоохорона, 3, 229–237.
Лисник, К.А. (2021). Методики дослідження взаємозвя'зку рівня страху рецидиву раку та соціально-психологічних особливостей особистості онкоодужуючого. Formation of innovative potential of world science: collection of scientific papers «SCIENTIA» with Proceedings of the II International Scientific and Theoretical Conference, 2, 76–78. Tel Aviv, State of Israel: European Scientific Platform. https://doi.org/10.36074/scientia-26.11.2021
Лисник, К.А. (2022). Особливості адаптації української версії Опитувальника страху рецидиву раку. Knowledge, Education, Law, Management. Section Social and behavioral sciences, 1(45), 133–141. https://doi.org/10.51647/kelm.2022.1.20
Butow, P.N., Turner, J., Gilchrist, J., Sharpe, L., Smith, A. B., Fardell J. E., ... & Thewes, B. (2017). Randomized trial of ConquerFear: a novel, theoretically based psychosocial intervention for fear of cancer recurrence. Journal of Clinical Oncology, 35(36), 4066–4077.
Fardell, J.E., Jones, G., Smith, A.B., Lebel, S., Thewes, B., Costa, D., ... & Butow, P. (2018). Exploring the screening capacity of the Fear of Cancer Recurrence Inventory‐Short Form for clinical levels of fear of cancer recurrence. Psycho‐oncology, 27(2), 492–499.
Heim, E. (1988). Coping und Adaptivität: Gibt es geeignetes oder ungeeignetes Coping? Psychotherapie, Psychosomatik, Medizinische Psychologie, 38(1), 8–18.
John, O.P., Naumann, L.P., Soto, C.J. (2008). Paradigm Shift to the Integrative Big-Five Trait Taxonomy: History, Measurement, and Conceptual Issues. P. John, R.W. Robins & L.A. Pervin (Eds.). Handbook of personality: Theory and research. (pp. 114-158). New York : Guilford Press.
Lang-Rollin, Isabelle (2018). Psycho-oncology. Dialogues in Clinical Neuroscience,20(1), 13–22. https://doi.org/10.31887/DCNS.2018.20.1/ilangrollin
Lebel, S., Simard, S., Harris, C. et al. (2016). Empirical validation of the English version of the Fear of Cancer Recurrence Inventory. Quality Life Research, 25, 311–321.
Simard, S., & Savard, J. (2009). Fear of Cancer Recurrence Inventory: Development and initial validation of a multidimensional measure of fear of cancer recurrence. Supportive Cancer Care, 17(3), 241–251.

ПРОЦЕСНИЙ, ЗМІСТОВНИЙ ТА КОНТЕКСТНИЙ ПІДХОДИ ДО КАР’ЄРНОГО ВИБОРУ

Валентина Лозовецька, Юрій Павлов — Wed, 31 Jan 2024 00:00:00 +0000

Стаття присвячена теоретичному аналізу ключових підходів, які впливають на прийняття кар’єрних рішень: процесний, змістовний та контекстний. Розкрито особливості взаємодії зазначених підходів та їх вплив на формування кар’єрних траєкторій особистості в умовах сучасного ринку праці. Значна увага приділяється аналізу того, як ці підходи можуть співпрацювати або, навпаки, вступати в конфлікт, створюючи унікальний набір викликів та можливостей для кожного індивіда. Метою дослідження є глибоке розуміння взаємодії між процесним, змістовним та контекстним підходами до кар’єрного вибору та визначення їх впливу на процес прийняття кар’єрних рішень. Для досягнення мети використано глибокий аналіз наукової літератури, включаючи огляд теоретичних рамок, аналіз емпіричних досліджень та концептуальних моделей. Систематизовано існуючі знання та означено перспективні напрямки для подальшого вивчення процесних, змістовних та контекстних аспектів у сфері кар’єрного розвитку. Виявлено, що інтегроване застосування процесного, змістовного та контекстного підходів до кар’єрного вибору забезпечує більш глибоке та всебічне розуміння кар’єрного розвитку індивідів. Констатовано, що взаємодія між цими підходами може сприяти ефективнішому виявленню професійних інтересів та цілей, а також кращому розумінню контекстуальних бар’єрів та можливостей. Також було виявлено потенційні конфлікти між внутрішніми переконаннями індивідів та зовнішніми обмеженнями, що вимагає гнучкого підходу в процесі кар’єрного консультування. Підкреслено критичну необхідність інтеграції процесного, змістовного та контекстного підходів для покращення процесу прийняття кар’єрних рішень. Встановлено, що ця інтеграція сприяє глибшому розумінню особистісних характеристик, інтересів та контекстуальних обмежень, з якими стикаються індивіди. Наголошується актуальність розробки комплексних інструментів оцінки та інтервенцій, які б враховували усі аспекти кар’єрного вибору, що відкриває нові перспективи для подальших досліджень у цій галузі.

Література

Лозовецька, В. (2019). Фактори та проблеми, що впливають на кар’єрний розвиток сучасної особистості. Молодь і ринок, 9, 44–50. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mir_2019_9_10
Фрадинська, А. (2010). Свідомий вибір професії як головна проблема сучасної молоді. Збірник наукових праць Хмельницького інституту соціальних технологій Університету Україна, 2, 135–139.
Bimrose, J., & Mulvey, R. (2015). Exploring career decision-making styles across three European countries. British Journal of Guidance & Counselling, 43(3), 337–350.
Blustein, D.L., Kenny, M.E., Di Fabio, A., & Guichard, J. (2019). Expanding the impact of the psychology of working: Engaging psychology in the struggle for decent work and human rights. Journal of Career Assessment, 27(1), 3–28. https://doi.org/10.1177/1069072718774002
Byington, E.K., Felps, W., & Baruch, Y. (2019). Mapping the Journal of Vocational Behavior: A 23-year review. Journal of Vocational Behavior, 110, 229–244. https://doi.org/10.1016/j.jvb.2018.07.007
Gati, I., & Asher, I. (2001). Prescreening, in‐depth exploration, and choice: From decision theory to career counseling practice. The Career Development Quarterly, 50(2), 140–157.
Gati, I., Gadassi, R., & Shemesh, N. (2006). The predictive validity of a computer-assisted career decision-making system: A six-year follow-up. Journal of Vocational Behavior, 68(2), 205–219.
Gottfredson, L.S. (1981). Circumscription and compromise: A developmental theory of occupational aspirations. Journal of Counseling Psychology, 28(6), 545–579. https://doi.org/10.1037/0022-0167.28.6.545
Hirschi, A. (2018). The fourth industrial revolution: Issues and implications for career research and practice. The Career Development Quarterly, 66(3), 192–204. https://doi.org/10.1002/cdq.12142
Kahneman, D. (2011) Thinking, Fast and Slow, Macmillan. London.
Krumboltz, J.D., Mitchell, A.M., & Jones, G.B. (1976). A social learning theory of career selection. The counseling psychologist, 6(1), 71–81.
Kulcsár, V., Dobrean, A., & Gati, I. (2020). Challenges and difficulties in career decision making: Their causes, and their effects on the process and the decision. Journal of Vocational Behavior, 116, 103346. https://doi.org/10.1016/j.jvb.2019.103346
Lent, R.W., & Brown, S.D. (2013). Social cognitive model of career self-management: Toward a unifying view of adaptive career behavior across the life span. Journal of Counseling Psychology, 60(4), 557–568. https://doi.org/10.1037/a0033446
Lent, R.W., & Brown, S.D. (2020). Career decision making, fast and slow: Toward an integrative model of intervention for sustainable career choice. Journal of Vocational Behavior, 120,Article 103448. https://doi.org/10.1016/j.jvb.2020.103448
Parsons, F. (1909). Choosing a vocation. Boston : Houghton Mifflin.
Sabates, R., Gutman, L. M., & Schoon, I. (2017). Is there a wage penalty associated with degree of indecision in career aspirations? Evidence from the BCS70. Longitudinal and Life Course Studies, 8(3), 290–301.
Sampson, J. P., Jr., Reardon, R. C., Peterson, G. W., & Lenz, J. G. (2004). Career counseling and services: A cognitive information processing approach. Pacific Grove, CA : Brooks/Cole.
Super, D.E. (1953). A theory of vocational development. American Psychologist, 8(5), 185–190. https://doi.org/10.1037/h0056046
Xu, H., & Bhang, C.H. (2019). The structure and measurement of career indecision: A critical review. The Career Development Quarterly, 67(1), 2–20.

ОСОБЛИВОСТІ СТІЙКОСТІ ДО БОЙОВОГО СТРЕСУ У МОБІЛІЗОВАНИХ ЧОЛОВІКІВ В ПЕРІОД ВОЄННОГО СТАНУ В УКРАЇНІ

Оксана Молчанова — Wed, 31 Jan 2024 00:00:00 +0000

Статтю присвячено вивченню проблеми розвитку стійкості до бойового стресу у мобілізованих чоловіків. Зважаючи на сучасну ситуацію воєнного стану в Україні, вкрай важливо розкрити специфіку феномену стійкості до бойового стресу з метою розробки психологічних методів його розвитку й оптимізації. На підставі аналізу закордонних та вітчизняних науковців було окреслено основні прояви стресостійкості як властивості особистості, інтегративної властивості та індивідуальної здатності. Визначено фізіологічні й особистісні особливості, які забезпечують стресостійкість людини. Окреслено складові компоненти стресостійкості, які виступають підґрунтям для опанування навичками саморегуляції та забезпечують людині успішне досягнення цілі в складній ситуації. Проаналізовано особливості стійкості до стресу у чоловіків, які знаходяться на етапі мобілізації до служби в армії. За результатами емпіричного дослідження зафіксовано залежність розвитку рівня стійкості до бойового стресу від періоду мобілізації. Зокрема, констатовано, що чоловіки, які були призвані в перший рік війни в Україні, виявляють вищий рівень працездатності в умовах стресу. У них більш яскраво виражена толерантність до навантажень, вони демонструють достатній рівень адаптивності у новому соціальному оточенні, колективі, вищу ефективність у побудові взаємостосунків. Тоді як, у мобілізованих чоловіків на другому році війни визначено вищу моральну нормативність та готовність підпорядковуватись соціальним нормам, а також, нищий рівень суїцидального ризику. Виявлено статистично значущу розбіжність між взаємозв’язком рівня готовності до бойового стресу та поведінковою регуляцією і моральною нормативністю. Перспективами подальших наукових розвідок визначено необхідність проведення більш широкого дослідження впливу на рівень стійкості до бойового стресу таких чинників як: вік, професійна ідентичність та рід зайнятості, сімейний стан мобілізованих.

Література

Агаєв, Н.А., Кокун, О.М., Пішко, І.О., Лозінська,Н.С., Остапчук, В.В., & Ткаченко В.В. (2016). Збірник методик для діагностики негативних психічних станів військовослужбовців. Методичний посібник. Київ : НДЦ ГП ЗСУ.
Блінов, О.А. (2017). Психологічний захист від бойового стресу в збройних силах провідних країн світу. Проблеми сучасної психології: Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України, 38, 38–52. Режим доступу: https://core.ac.uk/download/pdf/344932267.pdf
Вовк, А.О. (2017). Індивідуально-стильові особливості спілкування, пізнання, діяльності та подолання складних життєвих ситуацій як чинники стресостійкості ветеранів АТО. Пост-травматичний стресовий розлад: дорослі, діти та родини в ситуації війни. Міжнародне науково-практичне видання, 154–166.
Гаркуша, І.В., & Кайко, В.І. (2019). Детермінанти стійкості військових ЗСУ до бойового стресу. Вісник університету імені Альфреда Нобеля. Серія «Педагогіка і психологія», 1(7), 61– 68.Режим доступу:https://pedpsy.duan.edu.ua/images/PDF/2019/1/9.pdf
Єрмакова, А.С., & Скориніна-Погребна, О.В. (2016). Стрес як актуальна проблема емоційної сфери осіб, що знаходяться в зонах підвищеного ризику. Проблеми екстремальної та кризової психології, 20, 56–63. Режим доступу: http://repositsc.nuczu.edu.ua/bitstream/123456789/451/1/Ermakova_Skorynina-Pogrebna.pdf
Когут, О.О. (2019). Структурний аналіз психологічних складових стресостійкості патрульних поліцейських. Правовий часопис Донбасу, 2, 158–164.Режим доступу: https://ljd.dnuvs.in.ua/wp-content/uploads/2022/01/22-kogut.pdf
Когут, О.О. (2020). Стресостійкість особистості в екстремальних умовах. Psychological journal, 6(3), 65–73. Режим доступу: https://journals.indexcopernicus.com/api/file/
viewByFileId/1343520.pdf
Кокун, О.М., Мороз, В.М., Пішко, І.О., & Лозінська, Н.С. (2021). Формування психологічної готовності військовослужбовців військової служби за контрактом до виконання завдань за призначенням під час бойового злагодження. Методичний посібник. Київ : 7БЦ. Режим доступу: https://lib.iitta.gov.ua/726799/1/%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1_%20%D0%A1%D0%A2%D0%90%D0%A0%D0%A2_ISBN.pdf
Приходько, І. (2018). Система профілактики та контролю бойового стресу. Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія:Психологія,1. Режим доступу: https://books.ndcnangu.co.ua/statti_NDL_3/Vnadpn_2018_1_13.pdf
Приходько, І.І. (2018). Профілактика бойового стресу у військовослужбовців. Тези міжнародної науково-практичної конференції «Бочаровські читання» (м. Харків, 13 квітня 2018 р.), (c. 216-219 ) Харків : ХНУВС. Режим доступу: https://www.univd.edu.ua/general/publishing/konf/13_04_2018/pdf/53.pdf

СХИЛЬНІСТЬ ДО РИЗИКУ ЯК ОСОБИСТІСНА ОСОБЛИВІСТЬ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ (РЕЛІГІЙНИЙ АСПЕКТ)

Наталія Мужанова — Wed, 31 Jan 2024 00:00:00 +0000

Мета. Здійснити теоретико-методологічний аналіз проблеми взаємозв’язку схильності до ризику та релігійних переконань військовослужбовців. Емпірично перевірити наявність індивідуальних відмінностей у показниках міри схильності особистості до ризику залежно від її релігійних поглядів та схарактеризувати особливості прояву схильності до ризику військовослужбовців на ґрунті релігійності. Методи дослідження: теоретичні (теоретико-методологічний та порівняльний аналіз); емпіричні (шкала особистісної схильності до ризику «RSK», «Мотивація до успіху» та «Мотивації уникання невдач» Т. Елерс, опитувальник суїцидального ризику); методи математичної статистики (t-критерій Ст’юдента і U-критерій Манна Уїтні та критерій Пірсона). Результати. Встановлено, що між військовослужбовців «атеїстів», «християн» і «язичників» найбільш схильними до ризикової поведінки є «атеїсти», найменш схильними – «язичники». Подібна тенденція спостерігається і щодо мотивації уникання невдач. Поряд з цим, було виявлено наступне: військовослужбовці «язичники» є найбільш вмотивованими до досягнення поставленої мети й водночас, у порівнянні з їх колегами «християнами» і «атеїстами», мають найменш виражену міру суїцидальних поведінкових проявів; аналогічне порівняння показників поміж релігійних військовослужбовців засвідчило наявність нижчого рівня мотивації успіху саме у «християн», ніж у «язичників», але щодо мотивації уникання невдач або схильності до ризикованої поведінки ситуація протилежна; проте, рівень мотиваційної спрямованості на досягнення успіху вищий у військових-християн, ніж у військових-атеїстів. Висновки. Схильність до ризику військовослужбовців є їх індивідуальною відмінністю та залежить від релігійних переконань. Приналежність до релігійної течії, а саме характер релігійних переконань сприяє прийняттю більш поміркованих рішень. Таким чином релігія виступає у якості додаткового елементу зовнішнього контролю, що і сприяє критичному перегляду своїх дій й відповідно збільшує шанси військових вижити у критичних ситуаціях на полі бою.

Література

Наказ «Про затвердження Положення про службу військового духовенства (капеланську службу) у Збройних Силах України» від 27.01.2015 № 40. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0161-15#Text
Васильєв, С. (2021). Психологічні умови розвитку психологічної стійкості (резилієнсу) у військовослужбовців у процесі базової загальновійськової підготовки. Вісник Національного університету оборони України, 61(3), 5–13. https://doi.org/10.33099/2617-6858-2021-61-3-5-13
Ворощук, О., & Новікова, В. (2021). Розвиток нормативно-правової бази з питань задоволення релігійних потреб військовослужбовців збройних сил України у 1991–2017 роках. Воєнно-історичний вісник, 42(4), 89–104. https://doi.org/10.33099/2707-1383-2021-42-4-89-104
Кокун О. М., Агаєв Н. А., Пішко І. О., Лозінська Н. С., & Корня Л. В. (2019). Психологічне вивчення особового складу Збройних Сил України. Метод. посіб. Київ : ФОП Маслаков.
Кокун О.М., Мороз В.М., Пішко І.О., & Лозінська Н.С. (2021) Формування психологічної готовності військовослужбовців військової служби за контрактом до виконання завдань за призначенням під час бойового злагодження. Метод. посіб. Київ : 7БЦ.
Кравченко, В. (2021). Психологічний стан військовослужбовців під час адаптації до діяльності в екстремальних умовах як об’єкт теоретичного дослідження. Вісник Національного університету оборони України, 60(2), 71–80. https://doi.org/10.33099/2617-6858-2021-60-2-71-80
Шаян, В. (2019). Віра предків наших. Вибрані твори. Київ : ФОП Стебеляк.
Диха, В., & Лук’янова, В. (2023). Ризики енергоринку: сутність дефініції та характеристики. Modeling the development of the economic systems, 1, 28–36. https://doi.org/10.31891/mdes/2023-7-4
Психологічний тлумачний словник найсучасніших термінів. В.Б. Шапар (Ред.). Харків : Прапор, 2009.

КАР’ЄРНА АДАПТИВНІСТЬ В СУЧАСНІЙ ОРГАНІЗАЦІЙНІЙ ПСИХОЛОГІЇ

Наталія Рідей — Wed, 31 Jan 2024 00:00:00 +0000

Сучасне професійне середовище характеризується швидкими змінами та вимагає від працівників здатності до кар’єрної адаптивності, що стає ключовою компетенцією для успішної кар’єри та ефективної роботи в організаціях. Основною метою наукової розвідки було дослідження концепції кар’єрної адаптивності в контексті сучасної організаційної психології через аналіз її впливу на професійний розвиток й організаційні результати. Проведений аналіз теоретичних робіт та емпіричних досліджень, пов’язаних з кар’єрною адаптивністю дозволив розглянути існуючі інструменти оцінки та стратегії розвитку адаптивності. Вивчені та обмірковані результати лонгітюдних і перехресних досліджень сприяли виявленню зв’язку між кар’єрною адаптивністю та різними професійними й організаційними результатами. Встановлено існування суттєвого позитивного зв’язку між кар’єрною адаптивністю індивідів і широким спектром ключових показників їхньої професійної діяльності та загального благополуччя. Серед виявлених результатів особливе місце займає зростання задоволеності кар’єрою, підвищення рівня залученості до роботи, активізація процесів професійного розвитку, а також позитивний вплив на індивідуальне та організаційне благополуччя. Значною мірою досягнення цих позитивних результатів можливе завдяки застосуванню адаптивних поведінкових стратегій, що дозволяють особам ефективно реагувати на мінливі умови та виклики сучасного робочого середовища. На основі проведеного дослідження зроблено висновок, що кар’єрна адаптивність відіграє роль ключового фактора, який визначає успіх професійного розвитку особистості та ефективності організації в цілому. Підтримка та активний розвиток кар’єрної адаптивності мають стати пріоритетними напрямками в діяльності HR-спеціалістів, керівників організацій та розробників корпоративних програм з управління талантами. Це не лише сприятиме підвищенню конкурентоспроможності та ефективності роботи організацій, але й забезпечить створення умов для повноцінного розвитку потенціалу кожного співробітника в умовах невизначеності та постійних трансформаційних процесів у сучасному професійному світі.

Література

Біскуп, В. (2010). Декомпозиційна структура інтегральної кар'єрної компетентності та її складові. Психологія і суспільство, 4(42), 82–90.
Карамушка, Л.М., & Тиченко, М.Є. (2022). Психологічна готовність працівників сфери креативних індустрій до здійснення професійної кар’єри: зміст, структура, методики дослідження. Організаційна психологія. Економічна психологія, 3(27), 85–102. https://doi.org/10.31108/2.2022.3.27.9
Buyukgoze‐Kavas, A. (2016). Predicting career adaptability from positive psychological traits. The Career Development Quarterly, 64(2), 114–125.
Cai, Z., Guan, Y., Li, H., Shi, W., Guo, K., Liu, Y., ... & Hua, H. (2015). Self-esteem and proactive personality as predictors of future work self and career adaptability: An examination of mediating and moderating processes. Journal of Vocational behavior, 86, 86–94. https://doi.org/10.1016/j.jvb.2014.10.004
Chan, S.H.J., & Mai, X. (2015). The relation of career adaptability to satisfaction and turnover intentions. Journal of Vocational Behavior, 89, 130–139.
Chan, S.H., Mai, X., Kuok, O.M., & Kong, S.H. (2016). The influence of satisfaction and promotability on the relation between career adaptability and turnover intentions. Journal of Vocational Behavior, 92, 167–175.
Creed, P. A., Fallon, T., & Hood, M. (2009). The relationship between career adaptability, person and situation variables, and career concerns in young adults. Journal of vocational behavior, 74(2), 219–229.
Duffy, R.D., Douglass, R.P., & Autin, K.L. (2015). Career adaptability and academic satisfaction: Examining work volition and self efficacy as mediators. Journal of Vocational Behavior, 90, 46–54.
Ferreira, N., & Coetzee, M. (2013). The influence of job embeddedness on black employees’ organisational commitment. Southern African Business Review, 17(3), 239–255.
Guan, Y., Zhou, W., Ye, L., Jiang, P., & Zhou, Y. (2015). Perceived organizational career management and career adaptability as predictors of success and turnover intention among Chinese employees. Journal of Vocational Behavior, 88, 230–237.
Hirschi, A. (2009). Career adaptability development in adolescence: Multiple predictors and effect on sense of power and life satisfaction. Journal of vocational behavior, 74(2), 145–155.
Hirschi, A., Herrmann, A., & Keller, A.C. (2015). Career adaptivity, adaptability, and adapting: A conceptual and empirical investigation. Journal of vocational behavior, 87, 1–10.
Johnston, C.S., Maggiori, C., & Rossier, J. (2016). Professional trajectories, individual characteristics, and staying satisfied and healthy. Journal of Career Development, 43(1), 81–98.
Klehe, U.C., Zikic, J., van Vianen, A.E., Koen, J., & Buyken, M. (2012). Coping proactively with economic stress: Career adaptability in the face of job insecurity, job loss, unemployment, and underemployment. In The role of the economic crisis on occupational stress and well being, 10, 131–176. Emerald Group Publishing Limited.
Koen, J., Klehe, U.C., & Van Vianen, A.E. (2012). Training career adaptability to facilitate a successful school-to-work transition. Journal of Vocational Behavior, 81(3), 395–408.
Konstam, V., Celen-Demirtas, S., Tomek, S., & Sweeney, K. (2015). Career adaptability and subjective well-being in unemployed emerging adults: A promising and cautionary tale. Journal of Career Development, 42(6), 463–477.
Li, Y., Guan, Y., Wang, F., Zhou, X., Guo, K., Jiang, P., ... & Fang, Z. (2015). Big-five personality and BIS/BAS traits as predictors of career exploration: The mediation role of career adaptability. Journal of Vocational Behavior, 89, 39–45.
Maggiori, C., Rossier, J., & Savickas, M. L. (2017). Career adapt-abilities scale–short form (CAAS-SF) construction and validation. Journal of career assessment, 25(2), 312–325.
McKenna, B., Zacher, H., Ardabili, F. S., & Mohebbi, H. (2016). Career Adapt-Abilities Scale—Iran Form: Psychometric properties and relationships with career satisfaction and entrepreneurial intentions. Journal of Vocational Behavior, 93, 81–91.
Nota, L., Ginevra, M. C., & Soresi, S. (2012). The Career and Work Adaptability Questionnaire (CWAQ): A first contribution to its validation. Journal of adolescence, 35(6), 1557–1569.
Ployhart, R. E., & Bliese, P. D. (2006). Individual adaptability (I-ADAPT) theory: Conceptualizing the antecedents, consequences, and measurement of individual differences in adaptability. In Understanding adaptability: A prerequisite for effective performance within complex environments (pp. 3-39). Emerald Group Publishing Limited.
Rossier, J., Zecca, G., Stauffer, S.D., Maggiori, C., & Dauwalder, J.P. (2012). Career Adapt-Abilities Scale in a French-speaking Swiss sample: Psychometric properties and relationships to personality and work engagement. Journal of Vocational behavior, 80(3), 734–743.
Rottinghaus, P.J., Day, S.X., & Borgen, F.H. (2005). The Career Futures Inventory: A measure of career-related adaptability and optimism. Journal of career assessment, 13(1), 3–24.
Rudolph, C. W., Lavigne, K. N., Katz, I. M., & Zacher, H. (2017). Linking dimensions of career adaptability to adaptation results: A meta-analysis. Journal of Vocational Behavior, 102, 151–173. https://doi.org/10.1016/j.jvb.2017.06.003
Savickas, M.L. (1997). Career adaptability: An integrative construct for life‐span, life‐space theory. The career development quarterly, 45(3), 247–259.
Savickas, M.L. (2002). Career construction. Career choice and development, 149(205), 14–38.
Savickas, M.L. (2005). The theory and practice of career construction. Career development and counseling: Putting theory and research to work, 1, 42–70.
Savickas, M.L. (2013). Career construction theory and practice. Career development and counseling: Putting theory and research to work, 2, 144–180.
Savickas, M.L., & Porfeli, E.J. (2011). Revision of the career maturity inventory: The adaptability form. Journal of career assessment, 19(4), 355–374.
Savickas, M.L., & Porfeli, E.J. (2012). Career Adapt-Abilities Scale: Construction, reliability, and measurement equivalence across 13 countries. Journal of vocational behavior, 80(3), 661–673.
Savickas, M., Nota, L., Rossier, J., Dauwalder, J.P., Duarte, M.E., Guichard, J., ... & Van Vianen, A.E. (2009). Life designing: A paradigm for career construction in the 21st century. Journal of vocational behavior, 75(3), 239–250.
Sullivan, S.E., & Baruch, Y. (2009). Advances in career theory and research: A critical review and agenda for future exploration. Journal of management, 35(6), 1542–1571.
Super, D.E., & Knasel, E. G. (1981). Career development in adulthood: Some theoretical problems and a possible solution. British journal of guidance and counselling, 9(2), 194–201.
Taber, B. J., & Blankemeyer, M. (2015). Future work self and career adaptability in the prediction of proactive career behaviors. Journal of Vocational Behavior, 86, 20–27.
Tolentino, L.R., Garcia, P.R.J.M., Restubog, S.L.D., Bordia, P., & Tang, R.L. (2013). Validation of the Career Adapt-Abilities Scale and an examination of a model of career adaptation in the Philippine context. Journal of Vocational Behavior, 83(3), 410–418. https://doi.org/10.1016/j.jvb.2013.06.013.
Zacher, H. (2014). Individual difference predictors of change in career adaptability over time. Journal of Vocational Behavior, 84(2), 188–198.
Zacher, H. (2015). Daily manifestations of career adaptability: Relationships with job and career outcomes. Journal of Vocational Behavior, 91, 76–86.
Zacher, H., & Griffin, B. (2015). Older workers’ age as a moderator of the relationship between career adaptability and job satisfaction. Work, Aging and Retirement, 1(2), 227–236.
Zikic, J., & Klehe, U. C. (2006). Job loss as a blessing in disguise: The role of career exploration and career planning in predicting reemployment quality. Journal of Vocational Behavior, 69(3), 391–409.

АНАЛІЗ ПСИХОЛОГІЧНИХ МЕТОДІВ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНОЇ ДІАГНОСТИКИ РДУГ У ДИТЯЧОМУ ВІЦІ

Лілія Руденко — Wed, 31 Jan 2024 00:00:00 +0000

У статті досліджуються особливості психологічних методів диференціальної діагностики розладу дефіциту уваги з гіперактивністю у дитячому віці. Встановлено, що розлад дефіциту уваги та гіперактивності визначається як складний, хронічний і гетерогенний розлад розвитку, який типово починається в дитинстві та зберігається в дорослому віці. Визначено, що РДУГ є поліморфним клінічним синдромом, в основу якого покладено порушення здатності дитини контролювати та регулювати свою поведінку, що проявляється у руховій гіперактивності, порушенні уваги й імпульсивності. У результаті проведеного дослідження виявлено, що РДУГ залишається складним для діагностування через відсутність конкретних біомаркерів, специфічність симптомів і та досить частими співвідношеннями з іншими захворюваннями. Зʼясовано, що проведення аналізу психологічних методів диференціальної діагностики РДУГ у дитячому віці є важливим завданням, оскільки цей розлад може мати подібні симптоми, як і в інших психічних та розвиткових порушеннях. Доведено, що диференціальна діагностика РДУГ включає в себе важливий аспект розмежування цього розладу від інших психічних і неврологічних станів. Отже, необхідно визначити різницю між РДУГ і такими порушеннями як: розлад аутичного спектру, порушення інтелектуального розвитку, розлад рухової координації, розлад навчання, який пов’язаний з розвитком, а також депресивними та тривожними розладами, опозиційно-зухвалим й асоціальним розладом поведінки тощо. В результаті проведеного дослідження, зʼясовано, що комбінація різноманітних психологічних підходів, таких як клінічне спостереження, використання стандартизованих інструментів та інтерв'ю, може найбільш ефективно використовуватися для диференційної діагностики РДУГ у дитячому віці. Встановлено, що систематичний та комплексний підхід до діагностики РДУГ у дитячому віці дозволяє уникнути неправильних клінічних висновків і сприяє збалансованому обранню медичних інтервенцій. Зʼясовано, що комплексний підхід до діагностики та лікування розладів дитячого розвитку є ключовим для досягнення оптимальних результатів у психологічній та медичній практиці.

Бояршинова, К.І., Кравченко, Р.І., Клепець, Ю.М. та ін. (2019). Розлад із дефіцитом уваги та гіперактивністю у дітей та молоді : клінічна настанова, заснована на доказах. Київ : Державний експертний центр МОЗ України. Режим доступу: https://www.dec.gov.ua/wpcontent/uploads/2019/11/2019_09_30_kn_rozladdu.pdf
Годлевська, В. (2021). Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю у дітей молодшого шкільного віку: сутність, діагностика, корекція. Вісник Львівського університету. Серія: Психологічні науки, 9, 73–78. DOI: https://doi.org/10.30970/PS.2021.9.10
Васильєва, Н.В. (2020). Моделювання інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами: синдром дефіциту уваги з гіперактивністю. Електронний навчально-методичний кейс. Н.В. Васильєва (Упоряд.). Полтава : ПОІППО.
Романчук, О. (2015). Гіперактивний розлад з дефіцитом уваги у дітей. Практичне керівництво. Львів : Свічадо.
AAP Subcommittee on ADHD. (2011). Steering Committee on Quality Improvement and Management, Wolraich M, et al. ADHD: Clinical practice guideline for the diagnosis, evaluation, and treatment of attention-deficit/hyperactivity disorder in children and adolescents. Pediatrics, 128(5),1007–1022.
American Psychiatric Association, D. S. M. T. F., & American Psychiatric Association. (2013). Diagnostic and statistical manual of mental disorders: DSM-5(Vol. 5, No. 5). Washington, DC : American psychiatric association.
Barkley, R.A. (2014). Attention-deficit hyperactivity disorder: A handbook for diagnosis and treatment. Guilford Publications.
Cabral, M.D.I., Liu, S., Soares, N. (2020). Attention-deficit/hyperactivity disorder: diagnostic criteria, epidemiology, risk factors and evaluation in youth. Transl Pediatr, 9(1), 104– DOI: https://doi.org/10.21037/tp.2019.09.08
Canadian ADHD Resource Alliance. (2020). Canadian ADHD Practice Guidelines, 4.1 Edition. Режим доступу: https://www.caddra.ca/download-guidelines/
Clark, L.A., Cuthbert, B., Lewis-Fernández, R., Narrow, W.E., & Reed, G.M. (2017). Three approaches to understanding and classifying mental disorder: ICD-11, DSM-5, and the National Institute of Mental Health’s Research Domain Criteria (RDoC). Psychological Science in the Public Interest, 18(2), 72–145.
Coners, C., MSH Staff. (2000). Conners’ Continuous Performance Test II: Computer program for Windows technical guide and software manual. Multi-Health Systems.
Cornelius, C., Fedewa, A.L., Ahn, S. (2017). The Effect of Physical Activity on Children With ADHD: A Quantitative Review of the Literature. Journal of Applied School Psychology, 33(2), 136–170. Режим доступу: https://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/15377903.2016.1265622
Doyle, A.E., Biederman, J., Seidman, L.J., Weber, W., & Faraone, S.V. (2000). Diagnostic efficiency of neuropsychological test scores for discriminating boys with and without attention deficit-hyperactivity disorder. J Consult Clin Psychol, 68(3), 477–488.
Dunn, D.W., & Kronenberger, W.G. (2003). Attention-deficit/hyperactivity disorder in children and adolescents. Neurologic clinics, 21(4), 933–940.
Efron, D., & Sciberras, E. (2010). The diagnostic outcomes of children with suspected attention deficit hyperactivity disorder following multidisciplinary assessment. Journal of paediatrics and child health, 46(7‐8), 392–397.
Efron, D., Bryson, H., Lycett, K., & Sciberras, E. (2016). Children referred for evaluation for ADHD: comorbidity profiles and characteristics associated with a positive diagnosis. Child: care, health and development, 42(5), 718–724.
Giuseppe, G., et al. (2016). Monoaminergic and Histaminergic Strategies and Treatments in Brain Diseases. Frontiers in Neuroscience, 541. Режим доступу: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC5121249/
Khoury, B., Langer, E.J., & Pagnini, F. (2014). The DSM: mindful science or mindless power? A critical review. Frontiers in psychology, 5, 602.
Lee, T., Park, K. J., Lee, H.-J., Kim, H.-W. (2020). Clinical and Neuropsychological Characteristics of ADHD According to DSM-5 Age-of-Onset Criterion in Korean Children and Adolescents. Journal of Attention Disorders, 24(1), 20–28. DOI: https://doi.org/10.1177/1087054716684378
Liji, T. (2019). How does ADHD affect the brain. Режим доступу: https://www.news-medical.net/health/How-does-ADHD-Affect-the-Brain. aspx
Luo, Y., Weibman, D., Halperin, J. M., & Li, X. (2019). A review of heterogeneity in attention deficit/hyperactivity disorder (ADHD). Frontiers in human neuroscience, 42.
McConaughy, S. H., Harder, V.S., Antshel, K.M., Gordon, M., Eiraldi, R., & Dumenci, L. (2010). Incremental Validity of Test Session and Classroom Observations in a Multimethod Assessment of Attention Deficit/Hyperactivity Disorder. Journal of clinical child and adolescent psychology, 39(5), 650– 666.Режим доступу: https://doi.org/10.1080/15374416.2010.501287
Parker, A., & Corkum, P. (2016). ADHD diagnosis: as simple as administering a questionnaire or a complex diagnostic process?. Journal of attention disorders, 20(6), 478–486.
Schecklmann, M., et al. (2009). Diminished prefrontal oxygenation with normal and above-average verbal fluency performance in adult ADHD. Journal of Psychiatric Research, 43(2), 98–106.
Sergeant, J.A. (2005). Modeling attention-deficit/hyperactivity disorder: a critical appraisal of the cognitive-energetic model. Psychiatry, 57, 1248–1255.
Stacey, A.B., Debbi, A., Clare, G., Daphne, K. (2018). ADHD in children and youth: Part 1—Etiology, diagnosis, and comorbidity. Canadian Paediatric Society. Mental Health and Developmental Disabilities Committee Paediatr Child Health, 23(7), 447–453.
Tan, B.W.Z., Pooley,A., et al. (2016). A Meta-Analytic Review of the Efficacy of Physical Exercise Interventions on Cognition in Individuals with Autism Spectrum Disorder and ADHD. Journal of Autism and Developmental Disorders, 46, 3126–3143. Режим доступу: https://link.springer.com/article/10.1007/s10803-016-2854-x
Wang, G.J., et al. (2013). Long-Term Stimulant Treatment Affects Brain Dopamine Transporter Level in Patients with Attention Deficit Hyperactive Disorder. Plos ONE, 8, e63023. Режим доступу: https://journals.plos.org/plosone/article?id=10.1371/journal.pone.0063023
World Health Organization. (2019). International Statistical Classification of Diseases and Related Health Problems 10th Revision. Режим доступу: https://icd.who.int/browse10/2019/en#/F90.
World Health Organization. (2022). 6A05 Attention deficit hyperactivity disorder. ICD-11 for Mortality and Morbidity Statistics. Режим доступу: https://www.findacode.com/icd-11/code-821852937.html.

ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ КОНСАЛТИНГА БАЗОВАНОГО НА ПРОФІЛЯХ ПРИЙНЯТТЯ КАР’ЄРНИХ РІШЕНЬ ГАТТІ

Ростислав Чайка — Wed, 31 Jan 2024 00:00:00 +0000

Стаття зосереджена на теоретичному аналізі особливостей застосування профілів прийняття карєрних рішень Гатті у сфері кар’єрного консалтингу. Оцінено їх значення та ефективність у контексті сучасного професійного консультування. Основна ціль полягає в дослідженні потенціалу для адаптації та коригування полярностей профілів через широкий спектр кар’єрних консультаційних практик, спрямованих на різні цільові групи і потреби. Головна мета дослідження – надати вичерпний перелік стратегій кар’єрного консалтингу, котрі можуть вплинути на зміну полярностей профілів прийняття кар’єрних рішень Гатті, і тим самим сприяти більш ефективному процесу прийняття кар’єрних рішень індивідами. Для досягнення поставленої мети використовувався комплексний методологічний підхід, що включав як критичний огляд існуючої наукової літератури обраної проблематики, так і синтез отриманих даних. Це дозволило всебічно оцінити поточний стан дослідження в області кар’єрного консалтингу та визначити ефективні підходи та методики. Аналіз наукових джерел з психології кар’єри дозволив ідентифікувати низку інноваційних та ефективних методів кар’єрного консалтингу, які можуть бути застосовані для оптимізації процесу прийняття кар’єрних рішень. Запропоновано стратегії інтервенцій направлені на збільшення збору інформації та її трансформацію на більш аналітичну, акомуляцію потенціалу вкладеного у процес та зменшення прокрастинації, активізацію зусиль у прийнятті остаточного рішення та збільшення прагнення до ідеальної професії. Дослідження підкреслює критичну важливість індивідуалізованого підходу у кар’єрному консалтингу як ключового фактора для успішного розвитку професійної траєкторії клієнтів. Використання профілів прийняття кар’єрних рішень Гатті в якості основи для кар’єрного консалтингу відкриває нові перспективи для підвищення ефективності кар’єрного планування та прийняття рішень, надаючи цінні інструменти як для консультантів, так і для клієнтів в їх прагненні до професійного самовдосконалення та реалізації.

Література

Ariely, Dan, & Klaus, Wertenbroch. (2002). Procrastination, Deadlines, and Performance: SelfControl by Precommitment. Psychological Science, 13, 219–224
Barclay, S.R. (2017). Constructing a course: Constructivist group career counseling with low income, first-generation college students. Postmodern career counseling: A handbook of culture, context, and cases, 119–131.
Bazerman, M.H., & Moore, D.A. (2012). Judgment in managerial decision making. John Wiley & Sons.
Beck, A.T. (Ed.). (1979). Cognitive therapy of depression. Guilford press.
Brown, S.D., & Krane, R. (2000). Four (or five) sessions and a cloud of dust: Old assumptions and new observations about career counseling. Handbook of Counseling Psychology. (pp. 740–766).
Brown, S.D., & Rector, C.C. (2008). Conceptualizing and diagnosing problems in vocational decision making. Handbook of counseling psychology, 4, 392–407.
Butler, H.A. (2012). Halpern Critical Thinking Assessment predicts real‐world outcomes of critical thinking. Applied Cognitive Psychology, 26(5), 721–729.
Claessens, B.J., Van Eerde, W., Rutte, C.G., & Roe, R.A. (2007). A review of the time management literature. Personnel review, 36(2), 255–276.
Cloud, H., & Townsend, J. (2017). Boundaries updated and expanded edition: When to say yes, how to say no to take control of your life. Zondervan.
Deci, E.L., & Ryan, R.M. (1985). The general causality orientations scale: Self-determination in personality. Journal of research in personality, 19(2), 109–134.
Dik, B.J., Duffy, R.D., & Eldridge, B.M. (2009). Calling and vocation in career counseling: Recommendations for promoting meaningful work. Professional Psychology: Research and Practice, 40(6), 625–632. https://doi.org/10.1037/a0015547
Dochy, F., Segers, M., Van den Bossche, P., & Gijbels, D. (2003). Effects of problem-based learning: A meta-analysis. Learning and instruction, 13(5), 533–568.
Dweck, C.S. (2006). Mindset: The new psychology of success. Random house.
Ellis, A. & Knaus, W.J. (1977). Overcoming procrastination. New York : Institute for Rational Living.
Facione, P. (1990). Critical thinking: A statement of expert consensus for purposes of educational assessment and instruction (The Delphi Report).
Forret, M.L., & Dougherty, T.W. (2004). Networking behaviors and career outcomes: differences for men and women? Journal of Organizational Behavior: The International Journal of Industrial, Occupational and Organizational Psychology and Behavior, 25(3), 419–437.
Gati, I., & Asher, I. (2001). Prescreening, in‐depth exploration, and choice: From decision theory to career counseling practice. The Career Development Quarterly, 50(2), 140–157.
Gati, I., Fishman-Nadav, Y., & Shiloh, S. (2006). The relations between preferences for using abilities, self-estimated abilities, and measured abilities among career counseling clients. Journal of Vocational Behavior, 68(1), 24–38.
Gati, I., Krausz, M., & Osipow, S. H. (1996). A taxonomy of difficulties in career decision making. Journal of Counseling Psychology, 43(4), 510–526. https://doi.org/10.1037/0022-0167.43.4.510
Gati, I., Landman, S., Davidovitch, S., Asulin-Peretz, L., & Gadassi, R. (2010). From career decision-making styles to career decision-making profiles: A multidimensional approach. Journal of Vocational Behavior, 76(2), 277–291.
Gollwitzer, P.M. (1999). Implementation intentions: strong effects of simple plans. American psychologist, 54(7), 493–503.
Hansen, K. (2008). A foot in the door: networking your way into the hidden job market. Ten Speed Press.
Hattie, J., & Timperley, H. (2007). The power of feedback. Review of educational research, 77(1), 81–112.
Iyengar, S.S., & Lepper, M.R. (2000). When choice is demotivating: Can one desire too much of a good thing? Journal of Personality and Social Psychology, 79(6), 995–1006. https://doi.org/10.1037/0022-3514.79.6.995
Janis, I.L., & Mann, L. (1977). Decision making: A psychological analysis of conflict, choice, and commitment. Free press.
Kabat-Zinn, J. (1994, September). Catalyzing movement towards a more contemplative/sacred-appreciating/non-dualistic society. In Meeting of the working group.
Krieshok, T.S., Motl, T.C., & Rutt, B.T. (2011). The evolution of vocational psychology: Questions for a postmodern applied discipline. Journal of Career Assessment, 19(3), 228–239.
Latham, G.P., Locke, E.A., & Fassina, N.E. (2002). The high performance cycle: Standing the test of time. In S. Sonnentag (Ed.). Psychological management of individual performance, 5(6), 201–228. Chichester, England : Wiley
Lent, R.W., Brown, S.D., & Hackett, G. (1994). Toward a unifying social cognitive theory of career and academic interest, choice, and performance. Journal of vocational behavior, 45(1), 79–122.
Luthar, S.S., Cicchetti, D., & Becker, B. (2000). The construct of resilience: A critical evaluation and guidelines for future work. Child development, 71(3), 543–562.
.Markus, H., & Nurius, P. (1986). Possible selves. American Psychologist, 41(9), 954–969. https://doi.org/10.1037/0003-066X.41.9.954
Miller, W.R., & Rollnick, S. (2012). Motivational interviewing: Helping people change. Guilford press.
Mitchell, K.E., Al Levin, S., & Krumboltz, J.D. (1999). Planned happenstance: Constructing unexpected career opportunities. Journal of counseling & Development, 77(2), 115–124.
Nauta, M.M., & Kokaly, M.L. (2001). Assessing role model influences on students’ academic and vocational decisions. Journal of career assessment, 9(1), 81–99.
Neff, K.D. (2003). The development and validation of a scale to measure self-compassion. Self and identity, 2(3), 223–250.
Payne, J.W., Bettman, J.R., & Johnson, E.J. (1993). The adaptive decision maker. Cambridge university press.
Peterson, G.W., Sampson, J.P., Jr., Reardon, R.C., & Lenz, J.G. (1996). Becoming career problem solvers and decision makers: A cognitive information processing approach. In D. Brown & L. Brooks (Eds.), Career choice and development (3rd ed., pp. 423–475). San Francisco, CA : Jossey-Bass.
Rakos, R.F. (1991). Assertive behavior: Theory, research, and training. Taylor & Frances/Routledge.
Ryan, R.M., & Deci, E.L. (2000). Intrinsic and extrinsic motivations: Classic definitions and new directions. Contemporary educational psychology, 25(1), 54–67.
Sampson, J.P., Jr., Reardon, R.C., Peterson, G.W., & Lenz, J.G. (2004). Career counseling and services: A cognitive information processing approach. Pacific Grove, CA : Brooks/Cole
Savickas, M.L. (2005). The theory and practice of career construction. Career development and counseling: Putting theory and research to work, 1, 42–70.
Schön, D. A. (1983). The reflective practitioner: How professionals think in action. New York: Basic Books. (Reprinted in 1995).
Schunk, D.H., & Zimmerman, B.J. (1997). Social origins of self-regulatory competence. Educational psychologist, 32(4), 195–208.
Sharf, R.S. (2013). Advances in theories of career development. In Handbook of vocational psychology (pp. 3–32). Routledge.
Tiedeman, D.V., & O'Hara, R.P. (1963). Career development: Choice and adjustment.College Entrance Examination Board.
Watts, A.G. (1999). Reshaping career development for the 21st century. CeGS Occasional Paper. Derby: Centre for Guidance Studies, University of Derby.
Young, J.E., Klosko, J.S., & Weishaar, M.E. (2003). Schema therapy. New York: Guilford, 254, 653–658.
Zimmerman, B.J. (2000). Self-efficacy: An essential motive to learn. Contemporary educational psychology, 25(1), 82–91.