Науковий часопис УДУ імені Михайла Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЖИТТЄСТІЙКОСТІ І БЛАГОПОЛУЧЧЯ ОСІБ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ

Тетяна Андрущенко — 2024-10-31

Статтю присвячено теоретичному вивченню поняття життєстійкості і психологічного благополуччя осіб підліткового віку в умовах подій сьогодення. Спираючись на дослідження сучасних зарубіжних і вітчизняних вчених, висвітлено поняття життєстійкості. Розглянуто поняття психологічного благополуччя загалом, і значення цього поняття для осіб підліткового віку, які перебувають в умовах воєнних подій в Україні. Акцентовано на тому, що підлітковий вік є критичним етапом у розвитку особистості, коли відбуваються значні зміни на емоційному, соціальному та когнітивному рівнях. Виявлено, що у цей період формуються базові психологічні характеристики, які впливають на життєстійкість і психологічне благополуччя підлітка. На основі закордонних та українських досліджень за останні роки розкрито психологічні механізми, що впливають на благополуччя підлітків в умовах сучасних соціальних викликів. У статті розглядаються такі аспекти, як емоційна регуляція, соціальна підтримка, сімейні взаємини та самооцінка, які є одними з основних чинників життєстійкості. Особлива увага приділяється ролі саморегуляції та здатності підлітків адаптуватися до стресових ситуацій. Визначено складові та критерії психологічного благополуччя особистості підліткового віку, а також фактори, що на нього впливають. Психологічне благополуччя розглядається як комплексне суб’єктивне переживання, що включає: задоволеність життям, відчуття щастя і позитивні емоції. Доведено, що основними критеріями для визначення рівня психологічного благополуччя є: якісні соціальні та міжособистісні відносини, емоційний комфорт, позитивне самосприйняття, фізичне здоров’я, а також успішна самореалізація підлітка в навчальній і творчій діяльності. Зауважено, що формування життєстійкості тісно пов’язано з основними критеріями психологічного благополуччя. Окреслено вплив соціальних факторів на рівень психологічного благополуччя підлітків. Віднайдено тісний зв’язок життєстійкості особистості і психологічного благополуччя.

Література

Підлітковий вік – іспит складено (2021). Буклет Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні. Представництво Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, 4. Режим доступу: https://www.unicef.org/ukraine/media/14396/file/Онлайн-буклет_підлітковий%20вік.pdf
Власенко, І., Фурман, В., Рева, О., & Канюка, І. (2022). Психологічне здоров’я студентської молоді. Вінниця : ТВОРИ. Режим доступу: https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/41404/1/Furman_V_Vlasenko_I_Reva
_O_Kanuka_I_PSSM_2022_IL.pdf
Кашлюк, Ю. (2016). Основні чинники, які впливають на психологічне благополуччя особистості. С.Д. Максименко & Л.А. Онуфрієва (Ред). Проблеми сучасної психології. Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України, 34, 170–186. Камʼянець-Подільський : Аксіома.
Предко, В., & Бондар, М. (2022). Психологічні особливості взаємозвʼязку життєстійкості та поведінкових копінг-стратегій особистості підлітка. Наукові праці Міжрегіональної академії управління персоналом. Психологія, 2(55), 5–13. https://doi.org/10.32689/maup.psych.2022.2.1
Чиханцова, О. (2017). Модель життєстійкості особистості. Інститут психології імені ГС Костюка НАПН України. Актуальні проблеми психології, 17(5), 142–150. Режим доступу: https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/709130/2/Чиханцова_O.pdf
Diener E., Emmons R.A., & Larsen R.J. (2008). The Satisfaction With Life Scale. Journal of personality assessment, 49(1), 2008, 71–75. Режим доступу: https://scholar.google.com/citations?view_op=view_citation&hl=en&user=_
xR5tL8AAAAJ&citation_for_view=_xR5tL8AAAAJ:Oo_WeVVXg5wC
King Laura A., & Emmons Robert A. (1988). Conflict among personal strivings: Immediate and long-term implications for psychological and physical well-being. Journal of personality and social psychology, 54(6), 1040– Режим доступу: https://scholar.google.com/citations?view_op=view_citation&hl=uk&user=
sbZm24UAAAAJ&citation_for_view=sbZm24UAAAAJ:qjMakFHDy7sC
La Greca, A.M. (2022). Impact of School Transition Stressors on Hispanic Adolescents’ Symptoms of Social Anxiety and Depression: Repetitive Negative Thinking as a Potential Mediator. European Journal of Education and Psychology, 15(2), 23–41. https://doi.org/10.32457/ejep.v15i2.1968
Maddi, S.R., & Koshaba, D.M. (2005). Resilience at work: how to succeed no matter what life throws at you. New York : AMACOM.
Maddi, (2004). Hardiness: An operationalization of existential courage. Journal of Humanistic Psychology, 44, 279–298.
Maddi, (1999). The Personality Construct of Hardiness: Effects on Experiencing, Coping and Strain. Consulting Psychology Journal: Practice and Research, 51(2), 83–94.
Saija,, Ioverno, S., Baiocco, R., & Pallini, S. (2022). Children experiencing sadness: Coping strategies and attachment relationships. Current Psychology, 42, 14474–14483. https://doi.org/10.1007/s12144-022-02771-2
Hall, G.S. (1904). New York: Appleton-Century-Crofts; D. Appleton and Company. https://doi.org/10.1176/ajp.61.2.375

ПСИХОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ ВІЙНИ ДЛЯ ДІТЕЙ З НЕЙРОПСИХІЧНИМИ ПОРУШЕННЯМИ: ДІАГНОСТИКА ТА РЕАБІЛІТАЦІЯ

Іван Клименко — 2024-10-31

Війна є порушенням основних прав дитини, яке може мати тривалий негативний вплив на їхнє фізичне та психічне здоров’я, а також на їх загальний розвиток. Психологічні наслідки війни для дітей з нейропсихічними порушеннями включають негайні стресові реакції, підвищений ризик розвитку специфічних психічних розладів та тривалі труднощі в адаптації. Примусове розлучення з батьками значно поглиблює психологічні травми таких дітей. Важливо забезпечити комплексну та багаторівневу систему допомоги при роботі з травмами, орієнтовану на зміцнення стійкості та відновлення відчуття безпеки. Метою дослідження є аналіз психологічних наслідків війни для дітей з нейропсихічними порушеннями та розробка ефективних підходів діагностики й реабілітації. Методики дослідження включають аналіз літератури, клінічне обстеження з використанням психодіагностичних методик, анкетування дітей та їхніх батьків, а також розробку та апробацію реабілітаційних програм з подальшим порівняльним аналізом результатів. Досліджено та оцінено особливості вияву ПТСР, депресії, тривоги та стресу у дітей до проведення КПТ та після. Результати оцінки показали позитивну динаміку, зокрема, збільшилася кількість дітей без симптомів ПТСР депресії, тривоги та стресу. Зафіксовано зниження кількості дітей із середнім рівнем симптомів, особливо в депресії та тривоги. Показники високого рівня залишилися на стабільно низькому рівні, що свідчить про ефективність проведеної терапії. Отримані результати підтверджують важливість продовження медико-психологічної допомоги, яка допомагає знижувати вираженість симптомів і сприяє покращенню загального психічного стану дітей. Важливо розробляти та впроваджувати ефективні та доступні моделі багатосекторного співробітництва та терапії, які в першу чергу залежать від сімейних лікарів і лікарів первинної медичної допомоги в зонах конфлікту. У цій статті ми надаємо короткий огляд діагностики та реабілітації вразливих груп дітей.

Література

Герасименко, Є.В. (2016). Діагностика і психотерапія психогенних порушень у дітей з родин вимушених переселенців. Медична психологія, 11(2), 79–82.
Зливков, В.Л., & Лукомська, С.О. (2022). Діти війни: теоретико-методичні і практичні аспекти психологічної допомоги. (Монографія). Київ-Ніжин : ПП Лисенко М.М.
Коваль, І.А. (2023). Поведінкові розлади у дітей і піддітків-біженців. С.Д. Максименка & В.В. Турбан (Ред.). Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю «Життєві виклики сучасного суспільства: реалії та перспективи» (м. Київ, 09-10 листопада 2023 р.), (с. 23–25). Київ : Інститут психологіїімені Г. С. Костюка НАПН України.
Кононенко, О.І. (2022). Психологічні особливості адаптації дітей в умовах війни та еміграції. Психологія та соціальна робота, 1(2), 55–56 Режим доступу: https://onu.edu.ua/uk/structure/faculty/iipo/kafedry-ta-inshi-strukturni-pidrozdily/kafedra-sotsialnoi-roboty/spivrobitnyky/5917-kononenko-oksana-ivanivna
Нестайко, І. (2023). Соціальна адаптація дітей-біженців у результаті війни в польському суспільстві. Збірник тез ІІІ Міжнародна наукова конференція «Воєнні конфлікти та техногенні катастрофи: історичні та психологічні наслідки» (м. Тернопіль, 20-21 квітня 2023 р.), (с. 19–21). Тернопіль : ФОП Паляниця В.А. Режим доступу : https://elartu.tntu.edu.ua/bitstream/lib/41133/2/MCTD_2023_Nestaiko_I-Social_adaptation_of_refugee_19-21.pdf.
Мушкевич, М.І., Федоренко, Р.П., & Мельник, А.П. (2016). Психологічна допомога учасникам АТО та їх сім’ям (2-ге вид., змін. та допов.) Луцьк : Вежа-Друк.
Самойлова, О.В. (2018) Клінічні особливості розладів адаптації в умовах військового конфлікту на Сході України. Український вісник психоневрології, 26(2), 95–98. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Uvp_2018_26_2_22.
Alexander, J., Boothby, N., & Wessells, M. (2010). Education and protection of children and youth affected by armed conflict: an essential link. Protecting education from attack: a state of the art review, 55–67.
Haer, R. (2019). Children and armed conflict: looking at the future and learning from the past. Third World Q, 40(1), 74–91.
Kadir, A., Shenoda, S., & Goldhagen, (2019). Effects of armed conflict on child health and development: a systematic review. PLoS ONE, 14(1). https://doi.org/10.1371/journal.pone.0210071
Macksoud, M.S., & Aber, J.L. (1996). The war experiences and psychosocial development of children in Lebanon. Child Dev, 67(1),70–88.
Nygren, M., Carstensen, J., Koch, F., Ludvigsson, J., & Frostell, A. (2015). Experience of a serious life event increases the risk for childhood type 1 diabetes: the ABIS population-based prospective cohort study. Diabetologia, 58(6), 1188–1197
Ramcharan, B.G. (2002). Impact of armed conflict on children resolution 1314 (2000). In: The security council and the protection of human rights (pp. 278–282). Brill Nijhoff
UNICEF (2019). The United Nations convention on the rights of the child–the children’s version. Режим доступу: https://resourcecentre.savethechildren.net/document/united-nations-convention-rights-child-childrens-version/.
United Nations Children's Fund: UNICEF. (2023) Children and conflict in a changing world: Machel study 10-year review.New York : UNICEF.
World Health Organization (2018). Report on the health of refugees and migrants in the WHO European Region: No public health without refugees and migrant health. Режим доступу : https://iris.who.int/bitstream/handle/10665/311347/9789289053846-eng.pdf?sequence=1&isAllowed=y
Yule W, Dyregrov A, Raundalen M, Smith P. (2013) Children and war: the work of the Children and War Foundation. Eur J Psychotraumatol, 4, 18–24.

ВПЛИВ ЗДОРОВОЇ СЕКСУАЛЬНОСТІ ОСОБИСТОСТІ НА ІНТЕРПРЕТАЦІЮ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ВЛАСНЕ «Я»

Володимир Казанцев — 2024-10-31

Стаття призначена теоретичному аналізу проблеми впливу здорової сексуальності особистості на інтерпретацію інформації про власне «Я». Значущим етапом для психологічного становлення людини як цілісного індивіда, що приймає та розуміє свої фізіологічні та психологічні особливості є формування її особистісного самосприйняття та розвитку інтерпретації про власне «Я» (тобто, Я-концепцію) в аспекті генези сексуальності як властивості особистості. Для детального дослідження цього питання нами були використані такі методи, як аналіз, систематизація та синтез наукової літератури, та також абстрагування, індукція та дедукція. В результаті теоретико-методологічного аналізу нами було визначено, що поняття «здорова сексуальність» являє собою невід’ємну частину психосоціальної діяльності особистості, що виступає як особистісна властивість Я-концепції індивіду та забезпечує глибокий процес позитивного сприйняття себе, як особи, наділеної сексуальними почуттями та якостями, які за потреби можуть бути виражені в побудові взаємостосунків з іншими людьми. Доведено, що сексуальність являє собою комплексне утворення, що має в собі психологічні, соціальні, а також біологічні чинники, взаємодія яких призводить до її здорового або патологічного формування. Вагомий вплив на розвиток здорової сексуальності складає сексуальна самооцінка особистості, яка детермінує характер інтерпретації інформації про власне «Я», змінюючи когнітивні уявлення про свої сексуальні характеристики та інтерпретацію своєї сексуальності. «Інтерпретація інформації про власне «Я» виступає характеристикою та особливостями сприйняття особою даних про себе в аспекті сексуальності. Перспективи наших подальших досліджень ми вбачаємо у проведенні емпіричного аналізу в цьому напрямку, продовжуючи розглядати проблему визначення впливу біопсихосоціальних факторів на процес формування здорової сексуальності більш детально.

Література

Гасюк, М., & Федик, О. (2022). Внутрішня картина сексуального здоров’я людини. Науковий теоретико-методологічний і прикладний психологічний журнал. Психологія особистості, 12(1), 11–17. Режим доступу: http://lib.pnu.edu.ua:8080/handle/123456789/16374.
Гупаловська, В.А. (2016). Теорії та моделі сексуальності: чи є місце для духовності? Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Психологія», 3, 54–64. Режим доступу: https://eprints.oa.edu.ua/id/eprint/7487/1/7.pdf.
Єрмакова, А.С. (2020). Проблема сексуального здоров’я у сучасному світі. Вісник післядипломної освіти. Диференціальна спеціальна психологія, 13(42), 71–84. https://doi.org/10.32405/2522-9931-2020-13(42)..
Калька, Н.М., & Кузьо, Л.І. (2021). Психологічні детермінанти чоловічої сексуальності в сучасному світі (результати факторного аналізу емпіричного дослідження). Вісник Львівського державного університету внутрішніх справ, 32, 84–88. https://doi.org/10.32843/2663-5208.2021.32.13.
Толкунова, І.В., Гринь, О.Р., Смоляр, І.І., & Голець, О.В. (2018). Психологія здоров’я людини. Навчальний посібник. І. В. Толкунової (Ред.). Київ. Режим доступу: https://repository.ldufk.edu.ua/bitstream/34606048/22315/1/.pdf
Camp, J., Vitoratou, S., & Rimes, K. (2022). The Self-Acceptance of Sexuality Inventory (SASI): Development and Validation. Psychology of Sexual Orientation and Gender Diversity, 9(1), 92–109. https://doi.org/10.1037/sgd0000445
Da Silva, M.A., Silva, L.C., Dos Santos, A.L.S., & Alvarenga, M.A.S. (2023). Correlational and Network Perspectives About the Relationship Between Body Image and Personality in Brazilian Undergraduate Students. Trends in Psychology. Advance online publication, 1–19. https://doi.org/10.1007/s43076-023-00301-y .
González-Pascual, J.L., Esteban-Gonzalo, S., Veiga, Ó.L., & Esteban-Gonzalo, L. (2024). Beyond femininity or masculinity: gender typologies and healthy eating in early adulthood. European Journal of Nutrition, 63(2), 357–364. https://doi.org/10.1007/s00394-023-03268-9.
Jastrzębska, J., & Błażek, M. (2022). Questioning Gender and Sexual Identity in the Context of Self-Concept Clarity, Sense of Coherence and Value System. International Journal of Environmental Research and Public Health, 19(17), 10643. https://doi.org/10.3390/ijerph191710643.
Ollivier, R., Aston, M., Price, S., Sheppard-LeMoine, D., & Steenbeek, A. (2024). Exploring the Meaning of Sexuality, the Body, and Identity After Birth Using Feminist Poststructuralism. Journal of Obstetric, Gynecologic & Neonatal Nursing, 53(3), 308–316. Режим доступу: https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0884217524000029.
Pandey, S., & Jain, S. (2022). The Impact of Sexual Awareness on the Attitude towards Sexuality in Young Adults. International Journal for Innovative Research in Multidisciplinary Field, 8(9), 10–24. Режим доступу: https://www.researchgate.net/publication/363539947_The_Impact
_of_Sexual_Awareness_on_the_Attitude_towards_Sexuality_in_Young_Adults.
Potki, R., Ziaei, T., Faramarzi, M., Moosazadeh, M., & Shahhosseini, Z. (2017). Bio-psycho-social factors affecting sexual self-concept: A systematic review. Electronic Physician, 9(9), 5172–5178. DOI: https://doi.org/10.19082/5172.

ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

Роман Попелюшко — 2024-10-31

Стаття присвячена викладенню теоретичних аспектів та результатів емпіричного дослідження психологічного благополуччя молоді в умовах невизначеності. Здійснено аналіз змісту поняття «умови невизначеності». Визначено, що це динамічна характеристика життєдіяльності людини, яка характеризуються новими, більш ускладненими вимогами навколишнього світу, неможливістю передбачити очікувані результати рішень та наслідки власних дій, що призводить до руйнування адаптаційного бар’єру та психічної дезадаптації при умові, що у особистості сформована низька толерантність до невизначеності. Проаналізовано феномен психологічного благополуччя особистості та виявлено, що це системна якість людини, яка розвивається та затверджується у процесі її життєдіяльності. Доведено, що даний феномен проявляється у переживанні змістовної спрямованості і цінності життя загалом, як засіб досягнення внутрішніх, соціально спрямованих цілей і є умовою реалізації потенційних можливостей і здібностей. У статті представлені результати емпіричного дослідження чинників психологічного благополуччя молоді в умовах невизначеності. Констатовано домінування середнього рівня психологічного благополуччя у більшості респондентів. Проведений кореляційний аналіз виявив наявність негативних зв’язків між інтолерантністю до невизначеності та рівнем психологічного благополуччя, а також із загальним показником суб’єктивного благополуччя. Виявлено позитивний зв’язок між рівнем ресурсності та психологічним благополуччям, а також показником суб’єктивного благополуччя. Доведено, що важливими чинниками психологічного та суб’єктивного благополуччя є рівень толерантності до невизначеності, життєстійкості та психологічної ресурсності молоді. Запропонована концепція соціально-психологічного тренінгу для оптимізації процесу розвитку психологічного благополуччя української молоді в умовах невизначеності.

Література

Громова, Г.М. (2022). Толерантність до невизначеності як чинник трансформації травматичного досвіду особистості. (Дис. докт. філософії). Київ.
Каргіна, Н.В. (2019). Гедоністичне та евдемоністичне розуміння психологічного благополуччя: переваги та недоліки. Теорія і практика сучасної психології, 4(1), 27–33.
Коваленко, В.С. (2017). Психологічне благополуччя як складник психологічного здоров’я людини: теоретичні підходи та емпіричні дослідження в закордонній психології. Вісник Одеського національного університету. Психологія, 3(45), 40–50.
Хілько, С.О. (2018). Психологічні умови формування толерантності до невизначеності у майбутніх психологів. (Автореф. дис. канд. психол. наук). Київ.
Argyle, М. (1987). The psychology of happiness. London; New York: Methuen & Co. LtD.
Diener, E., Diener, C. (1996). Most people are happy. Psychological Science, 7, 181–185
Diener, E., Oishi, S., & Lucas, R.E. (2003). Personality, Culture, and Subjective Well-Being: Emotional and Cognitive Evaluations of Life. Annual Review of Psychology, 54, 403–425.
Heintzelman,J., & Diener, E. (2018). Subjective well-being, social interpretation, and relationship thriving. Journal of Research in Personality, 78, 93–105. Режим доступу: https://www.researchgate.net/publication/329083016_Subjective_Well-Being_Social_Interpretation_and_Relationship_Thriving
Lyubomirsky,, Sheldon, K.M., & Schkade, D. (2005). Pursuing happiness: the architecture of sustainable change. Review of General Psychology, 9(2), 111–131. https://doi.org/10.1037/1089-2680.9.2.11
Norton,W. (2002). Measurement of ambiguity tolerance. Journal of Personality Assessment, 39(6), 607–619.
McLain,L. (2009). Evidence of the Properties of an Ambiguity Tolerance Measure: The Multiple Stimulus Types Ambiguity Tolerance Scale–II (MSTAT–II). Psychological Reports, 105(3), 975–988.
Ryff, (2017). Eudaimonic well-being, inequality, and health: Recent findings and future directions. International Review of Economics, 64, 159–178. https://doi.org/10.1007/s12232-017-0277-4
Ryff, C.D., & Keyes C.L. (1995). The Structure of Psychological Well-Being Revisited. Journal of Personality and Social Psychology, 69, 719–731.
Seligman, M. (2011). Doing the Right Thing: Measuring Well Being for Public Policy. International Journal of Wellbeing, 1(1), 79–106. http://dx.doi.org/10.5502/ijw.v1i1.15

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СХИЛЬНОСТІ ДО ЕМОЦІЙНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ ОСОБИСТОСТІ ДОРОСЛОГО ВІКУ

Роман Попелюшко — 2024-10-31

Стаття детально досліджує психологічні особливості схильності до емоційної залежності особистості дорослого віку. Основну увагу зосереджено на ключовій ролі емоційної залежності у психологічному функціонуванні дорослих осіб, розкрито його глибокий вплив на різноманітні аспекти якості життя особистості. Розглянуто ключові компоненти, такі як: відчуття власних емоцій, використання стратегій саморегуляції, емпатійні прояви та рівень самооцінки. Досліджено різноманітні чинники, що впливають на розвиток емоційної залежності у дорослому віці, включаючи міжособистісну взаємодію, сімейне виховання, індивідуальні особливості дорослої особистості. Особливого значення проблема емоційної залежності набуває в дорослому віці, коли особистість, зазвичай, повинна досягти певного рівня емоційної автономії та самостійності. Відсутність емоційної самостійності може призводити до виникнення співзалежних відносин, що ускладнює розвиток здорових і зрілих міжособистісних зв’язків. У дослідженні цієї проблеми важливу роль відіграють питання виявлення психологічних чинників, що сприяють схильності до емоційної залежності в дорослому віці. Вивчення цих аспектів є актуальним для психологічної науки, оскільки дозволяє глибше зрозуміти механізми розвитку залежних стосунків, а також сприяти розробці ефективних психологічних стратегій їх подолання. В загальному розумінні, дане дослідження, не лише збагачує розуміння емоційної залежності у дорослому віці, але й підкреслює його ключову роль у формуванні індивідуального благополуччя та соціальної динаміки. Шляхом подальшого дослідження та застосування цих знань є робота над створенням способів психокорекції, які будуть сприяти розвитку способів зниження рівня емоційної залежності, сприяючи більшій емоційній стійкості. Висновки статті можуть бути корисними для дослідників, практикуючих психологів та всіх, хто цікавиться питаннями психології, емоційної залежності.

Література

Бондаревська, Л.Л. (2019). Феномен значущих переживань у контексті психодинамічної теорії. Т.С. Яценко (Ред.), Наукова школа академіка НАПН України Тамари Яценко: колективна монографія (с. 203–208). Дніпро : Інновація. Режим доступу: https://yacenkots.com.ua/wp-content/uploads/2020/04/Monografіya-06_05.pdf
Вітко, Я. Ю. (2023). Теоретичний аналіз психологічних меж особистості схильної до емоційної залежності. II Міжнародна науково-практична конференція «Modern problems of science, education and society» (м. Київ, 24-26 квітня 2023), (с. 659–665). Режим доступу: https://sci-conf.com.ua/ii-mizhnarodna-naukovo-praktichna-konferentsiya-modern-problems-of-science-education-and-society-24-26-04-2023-kiyiv-ukrayina-arhiv/
Жидко, М.Є. (2006) Особистісні чинники формування відносин подружньої співзалежності у чоловіків. (Автореф. дис. канд. психол. наук). Харків.
Коваленко, О.І., & Самара, О.Є. (2022). Емоційна залежність особистість як проблема сучасної психології. Науковий журнал з соціології та психології «Габітус», 22, 178–181. https://doi.org/10.32782/2663-5208. 2022.42.30
Мілушина, М.О. (2014). Специфіка динамічних проявів розвитку співзалежності. Актуальні проблеми психології, 7(37), 135–143. Режим доступу: http://appsychology.org.ua/data/jrn/v7/i37/17.pdf
Строяновська, О. (2020). Вплив профілактики та психокореції емоційної залежності майбутніх психологів на формування їх психологічної культури. Л.В. Помиткіна & О.М. Ічанська (Ред.), Індивідуальність у психологічних вимірах спільнот та професій: збірник наукових праць(с. 246–253). Київ: ТОВ «Альфа-ПІК».
Epstein, R. (1997). Skinner as self-manager. Journal of Applied Behavior Analysis, 30(3), 545–568.
Macía, P., et al. (2022). Mediating role of intimate partner violence between emotional dependence and addictive behaviours in adolescents. Frontiers in Psychology, 13, 117.
Momeñe, J., Estévez, A., Etxaburu N., María, A., Pérez-García, & Maguregi, A. (2022). Emotional dependence on the aggressor partner and its relationship to social anxiety, fear of negative evaluation and dysfunctional perfectionism. Behavioral Psychology, 30(1), 51–68. https://doi.org/10.51668/bp.8322103n
Weinhold, В.К., & Weinhold, J.В. (2008). Breaking Free of the Co-Dependency Trap. Navato, California : New World Library

МЕТОДИ ЕФЕКТИВНОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛИМ ПІД ЧАС ВІЙНИ В УКРАЇНІ

Людмила Романовська — 2024-10-31

Війна призводить до значних психологічних травм, які мають довготривалі наслідки для психічного здоров’я постраждалих. Проблема полягає у високому рівні психічних розладів серед цих людей, що вимагає негайного втручання та психологічної підтримки. Без належної допомоги ці розлади можуть значно ускладнити їхнє повсякденне життя та соціальну адаптацію. Об’єктом дослідження є постраждалі від війни в Україні, які потребують психологічної допомоги для відновлення психічного здоров’я та повернення до нормального життя. Мета статті – оцінити ефективність різних підходів щодо зменшення проявів психічних розладів у постраждалих від війни. Дослідження фокусуються на таких підходах, як когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), травмофокусована КПТ, діалектична поведінкова терапія (ДПТ), емоційно-фокусована терапія (EФT), психодинамічна терапія, групова терапія, кризові інтервенції. КПТ спрямована на зміну негативних моделей мислення та поведінки, що допомагає зменшити симптоми депресії та тривоги. Травмофокусована КПТ спеціалізується на роботі з травматичними спогадами та пов’язаними з ними емоціями. ДПТ поєднує когнітивно-поведінкові техніки з методами усвідомленості та емоційної регуляції, що є корисним для клієнтів із емоційною дисрегуляцією та саморуйнівною поведінкою. EФT допомагає клієнтам розпізнавати, виражати та обробляти свої емоції, що сприяє покращенню емоційного здоров’я та зниженню рівня стресу. Результати дослідження підтверджують ефективність зазначених підходів щодо зменшення симптомів психічних розладів серед постраждалих від війни. У дослідженні також наголошується на необхідності комплексного підходу до надання психологічної допомоги, який включає мультидисциплінарні команди спеціалістів, інтеграцію психосоціальної підтримки в систему охорони здоров’я та розробку нових психотерапевтичних методів, що враховують специфіку травматичних переживань, пов’язаних з війною.

Література

Бриндіков, Ю. Л. (2019). Концепція доцільності функціонування Центру комплексної реабілітації та допомоги учасникам бойових дій на базі Хмельницького національного університету. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова: Серія 5. Педагогічні науки: реалії та перспективи, 72, 82–86. https://doi.org/10.31392/NPU-nc.series5.2020.72-1.19
Каменщук, Т. (2022). Роль і місце психологічної допомоги для внутрішньо переміщених сімей в умовах воєнного часу. Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія «Педагогіка. Психологія», 1, 21–27.
Ілійчук, Л. (2023). Психосоціальна підтримка учасників освітнього процесу як індикатор якості освіти в умовах воєнного стану. Науковий журнал Хортицької національної академії, 2(9), 194–206.
Пилипенко, Н. (2022). Психологічна допомога та підтримка постраждалим внаслідок війни в україні. Вісник Національного університету оборони України, 70 (6), 42–148. https://doi.org/10.33099/2617-6858-2022-70-6-142-148
Стельмах, O.В. (2023). Особливості психологічного супроводу населення в умовах воєнного стану. Наукові записки Львівського державного університету безпеки життєдіяльності. Педагогіка і психологія, 2, 30–34.
Jukić, M., Malenica, L., Đuričić, V., Talapko, J., Lukinac, J., Jukić, M., & Škrlec, I. (2023) Long-Term Consequences of War Captivity in Military Veterans. Healthcare (Basel),11(14), 2–325. https://doi.org/10.3390/healthcare11141993 .
Petrechenko, S., Kuryliuk, Y., & Yuryk, O. (2021). Legal aspects of medical care and rehabilitation of war veterans in Ukraine. Pharmacology on line, 2, 1–38.

АНАЛІЗ ФЕНОМЕНУ ЖИТТЄСТІЙКІСТЬ В ПАРАДИГМІ СУЧАСНОЇ НАУКИ

Любов Співак — 2024-10-31

Стаття присвячена дослідженню феномену життєстійкості в парадигмі сучасної науки. Конкретизовано поняття життєстійкості, оскільки це основний важіль реалізації потенціалу особистості в різних життєвих обставинах. Розкрито психологічний зміст складових компонентів життєстійкості, таких як «залученість», інтерес і участь індивіда у подіях життя, “контроль”, як можливість свідомо впливати на ситуацію і “прийняття ризику”, як готовність діяти в складних життєвих обставинах, що супроводжуються стресогенними факторами. Акцентовано увагу на проблемі сталого розвитку, яка досліджується за кордоном і в Україні, з точки зору науковців, які нещодавно реалізували навчальні програми для підвищення сталого розвитку молоді та окремих верств населення. На основі аналізу теорій і поглядів сучасних українських і зарубіжних вчених визначено та обґрунтовано умови, що сприяють розвитку життєздатності особистості. Розглянуто умови формування особистості під впливом складних життєвих ситуацій. Проаналізовано вплив підвищення життєвого тонусу на фізичне та психічне здоров’я індивіда, а також на адаптацію в стресових ситуаціях. Однією з таких складних життєвих ситуацій є війна та військові дії в Україні. Феномен життєстійкості розглядається з метою подолання труднощів і нейтралізації негативного досвіду протягом життя особистості, оскільки людина щоденно стикається з тими чи іншими викликами долі в ситуаціях різного рівня складності. Виявлено схожість у закономірностях обґрунтувань сучасних українських і зарубіжних науковців щодо феномену життєстійкості та перспективи подальшого дослідження цієї проблеми. Узагальнено психологічний зміст механізму стресостійкості людини за допомогою факторів, що впливають на життєвий тонус особистості. На основі вивченого матеріалу сформовано авторське бачення феномену життєстійкості особистості та її структурних компонентів. Автор пропонує комплексне бачення цієї проблеми з урахуванням воєнних подій в Україні.

Література

Варіна, Г.Б. (2018). Життєстійкість особистості як чинник психологічного благополуччя майбутніх психологів. Матеріали Всеукраїнської Internet-конференції «Сучасна наука: тенденції та перспективи». (м. Мелітополь, 2018р.), (c. 28–34). Мелітополь : Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького. Режим доступу: http://eprints.mdpu.org.ua/id/eprint/3398/1/2-tmp8FEE-Сучасна%20нвука-ВАБ.pdf
Даценко, О.А. (2017). Актуальні проблеми психології в закладах освіти. Ю.М. Карандишева, Т.В. Сенько & Н.М.Токаревої (Ред.). Збірник наукових праць, 7, 17–27
Київ : ТОВ НВП «Інтерсервіс». Режим доступу: https://scholar.google.com.ua/citations?view_op=view_citation&hl=ru&user=qaFSgQQAAAAJ&citation
_for_view=qaFSgQQAAAAJ:d1gkVwhDpl0C
Кузьменко, О.Г. (2021). Взаємозв’язок самооцінки і тривожності у молодших школярів. Освіта і наука, 1. Режим доступу: https://e-journals.udu.edu.ua/index.php/on/article/view/809/782
Ларіна, Т.О. (2007). Життєстійкість як життєве завдання особистості. Н.В. Чепелева (Ред.). Актуальні проблеми психології : Психологічна герменевтика, 2(5), 131–138.
Панченко, В.О. (2016). Життєстійкість як фактор професійної адаптації менеджерів комерційних організацій. (Дис. канд. психол. наук). Київ.
Токарева, Н.М. (2021). Лабіринти дорослішання: психічний розвиток особистості підлітково-юнацького віку. Монографія. Кривий Ріг : ТОВ «НВП «Інтерсервіс»». Режим доступу:https://elibrary.kdpu.edu.ua/bitstream/
123456789/6084/3/%D0%92%D1%96%D1%80%D0%B0%D0%
B6%D1%96%20%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%81%
D0%BB%D1%96%D1%88%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F
_compressed.pdf
Хаустова, О. (2009). Метаболічний синдром Х (психосоматичний аспект). Київ : Медкнига.
Чиханцова, О.А. (2016). Деякі аспекти вивчення проблеми життєстійкості особистості. Актуальні проблеми психології, 2(6), 227–234.
Чиханцова, О.А. (2018). Особливості прояву компонентів життєстійкості особистості. Актуальні проблеми психології. Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України, 5, 267–273. Режим доступу: http://www.appsychology.org.ua/data/jrn/v6/i14/32.pdf
Bonanno, G.A. (2004). Loss, trauma, and human resilience: have we underestimated the human capacity to thrive after extremely aversive events. American Psychological Association. American Psychologist, 59, 20–28. Режим доступу: https://scholar.google.com.ua/citations?view_op=view_citation&hl=uk&user=biNsmj8AAAAJ&citation_for_view
=biNsmj8AAAAJ:hWqix75wD0QC
Creed, P.A., Conlon, E.G., & Dhaliwal, K. (2013). Revisiting the academic hardiness scale: revision and revalidation. J. Career (Ed.) Journal of Career Assessment, 21, 537–554. Режим доступу: https://journals.sagepub.com/doi/10.1177/1069072712475285?icid=int.sj-full-text.similar-articles.6
Maddi, S.R. (1987). Hardiness Training at Illinois Bell Telephone. J.R. Opatz (Ed.). Health promotion evaluation. (pp.101–115). Stevens Point (WI) : National Wellness Institute.
Maddi, S., & Khoshaba, D. (1994). Hardiness and Mental Health. Journal of Personality Assessment, 63(2), 265–274.

ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК ЛОКУСУ КОНТРОЛЮ ТА НАВЧАЛЬНОЇ МОТИВАЦІЇ СТУДЕНТІВ-ПСИХОЛОГІВ

Світлана Ставицька — 2024-10-31

Статтю присвячено теоретичному й емпіричному аналізу взаємозв’язку локусу контролю та мотивації навчальної діяльності студентів-психологів. Для проведення дослідження було застосовано комплекс теоретичних (аналіз і узагальнення літератури з проблеми дослідження) та психодіагностичних методик, «Діагностика навчальної мотивації студентів» (А.О. Реан і В.А. Якунін, модифікація Н. Ц. Бадмаєвої), «Визначення рівня суб’єктивного контролю» (Є.Ф. Бажин, Є.А. Голинкіна, Л.М. Еткінд). Взаємозв’язок отриманих показників визначався за допомогою кореляційного аналізу (r-Спірмена). Загальну вибірку дослідження склали 90 осіб – студенти 3-4 курсів КНЕУ імені Вадима Гетьмана, КСУ імені Бориса Грінченка та УДУ імені Михайла Драгоманова. Вік та стать респондентів у дослідженні не враховувалися. За результатами дослідження визначено, що найбільш вираженими (у порядку спадання) у студентів є комунікативні мотиви, мотиви престижу та професійні мотиви, мотиви уникання неприємностей і нарікань. Також, значна кількість студентів навчається у ЗВО лише задля отримання диплому про вищу освіту та тому, що подобається соціальна роль студента. У більшості студентів переважає зовнішня мотивація й екстернальний локус контролю. Встановлено, що рівень субʼєктивного контролю студентів-психологів впливає на мотивацію їх навчальної діяльності. Студенти з інтернальним локусом контролю мають переважаючу внутрішню мотивацію і навчаються у ЗВО, насамперед, задля здобуття знань та майбутньої успішної професійної діяльності. Здобувачі вищої освіти з екстернальним локусом контролю мають, переважно, зовнішню навчальну мотивацію і їх метою, передусім, є отримання хорошої оцінки, диплому, стипендії, схвалення викладача та одногрупників, а не оволодіння змістом навчальних предметів чи здобуття глибоких фахових знань. Отже, за результатами кореляційного аналізу емпірично доведено існування достатньо вираженого взаємозв’язку між рівнем субʼєктивного контролю студентів-психологів та мотивацією їх навчальної діяльності.

Література

Боснюк, В. (2020). Математичні методи в психології: курс лекцій. Харків : НУЦЗУ.
Бондар, Л. (2017). Features of motivation of educational activity of students – future practical psychologists. Вісник Національного авіаційного університету. Збірник наукових праць: педагогіка, психологія, 10, 23–27. https://doi.org/10.18372/2411-264X.10.12459.
Бондар,Л., & Литвинчук, Н. (2020). Мотивація навчальної діяльності студентів як провідний чинник підготовки майбутніх фахівців. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Психологія»: науковий журнал, 11, 67–71. Режим доступу: https://journals.oa.edu.ua/Psychology/article/view/2970
Демчук, О. (2016). Локус контролю в структурі Я-концепції особистості як когнітивна детермінанта вибору копінг-стратегій. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Психологічні науки, 2(1), 53–58. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvkhp_2016_2(1)__11.
Скворчевська, Є. (2021). Особливості люкусу контролю у студентів-агрономів. Zeszyty naukowe wyższej szkoły technicznej w katowicach, 13, 145–158. Режим доступу: http://www.wydawnictwo.wst.pl/uploads/files/14_Skvorchevska.pdf
Хомуленко,Т., Крамченкова, В., Туркова, Д., Лесніченко, Н., & Миронович, Б. (2019). Методика діагностики тілесного локусу контролю. Вісник Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди. Психологія, 62, 293–316. Режим доступу: http://journals.hnpu.edu.ua/index.php/psychology/article/view/3115
Мирошник, О. (2023). Локус контролю та рефлективність. Науковий журнал з соціології та психології «Габітус», 45, 238–242. Режим доступу: http://habitus.od.ua/journals/2023/45-2023/39.pdf
Рекун, Г., & Прус, Ю. (2015). Діагностика навчальної мотивації студентів ВНЗ. Актуальні проблеми економіки, 5, 386–394. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ape_2015_5_48.
Федорчук, С., Петровська, Т., Арнаутова, Л., Ганага, О., & Хмельницька, І. (2023). Локус контролю як особистісний ресурс подолання стресу кваліфікованих спортсменок. Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, 1, 28–34. https://doi.org/10.32652/spmed.2023.1.28-34
Стахова, О., & Галіцька, І. (2018). Психологічні особливості розвитку локус-контролю в студентському віці. О.О. Стахова (Ред.). Актуальні питання теорії та практики психолого-педагогічної підготовки майбутніх фахівців: збірник науково-методичних праць. (с. 21-25). Режим доступу: http://eprints.zu.edu.ua/28765/1/%D0%A1%D1
%82%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%B04.pdf
Тимошук, С., & Третяк, О. (2015). Особливості формування навчальної мотивації студентів. Вісник Житомирського державного університету. Педагогічні науки, 2(80), 64–68. Режим доступу: https://visnyk.zu.edu.ua/Articles/80/14.pdf
Хижняк, О. (2009). Локус контролю у становленні особистості захисника країни. Наука і освіта, 1(2), 135–138. Режим доступу: http://dspace.pdpu.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/
13998/1/Khyzhniak%20Iryna%20Anatoliivna%202009.pdf
Шмідзен, І., & Юхименко, І. (2021). Теоретичні аспекти дослідження взаємозв’язку мотивації та локусу контролю особистості. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Психологія, 1, 36–39. Ужгород : Видавничий дім «Гельветика».
Gomez, (1998). Locus of control and avoidant coping: Direct, interactional and mediational effects on maladjustment in adolescents. Personality and Individual Differences, 24(3), 325–334.
Krampen, (1982). Differentialpsychologie der Kontrolluberzeugungen (Locus of control). Gottingen, Toronto, Zurich : Hogrefe
Thayer,, Gorman, B., Wessman ,A., Schmeidler, G., & Mannucci E. (1975). The Relationship between Locus of Control and Temporal Experience. The Journal of Genetic Psychology, 126(2), 275–279. https://doi.org/10.1080/00221325.1975.10532342
Rotter, (1966). Generalized expectancies for internal versus external control of reinforcement. Psychological Monographs: General and Applied, 80(1), 1–28. https://doi.org/10.1037/h0092976
Ryan,, & Deci, E. (2000). Self-determination theory and the facilitation of intrinsic motivation, social development and well-being. American psychologist, 55(1), 68–78. https://doi.org/10.1037/0003-066X.55.1.68
Weiner,, & Kukla, А. (1970). An attributional analysis of achievement motivation. Journal of Personality and Social Psychology, 15,1–20.

АГРЕСІЯ ОСОБИСТОСТІ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ В УМОВАХ ВІЙНИ

Лариса Журавльова — 2024-10-31

У статті розглядаються теоретичні підходи та аналізуються результати емпіричного дослідження проявів агресії та її чинників в міжособистісній взаємодії молодих українців в умовах повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Здійснено ієрархічну систематизацію показників агресивної спрямованості юнацтва на різні соціальні суб’єкти (в порядку спадання показників): керівництво, поведінка однолітки, поведінка сторонніх людей, поведінка батьків, власне Я, формальний зовнішній соціум. Доведено, що існують статеві відмінності в спрямованості агресії молоді: хлопці більш толерантні до власного Я і поведінки сторонніх людей та менш толерантні до поведінки однолітків і формального зовнішнього соціуму, порівняно з дівчатами. Виявлено позитивну динаміку інтегральної емпатії особистості юнацького віку та домінування просоціальної поведінки в міжособистісній взаємодії. Ієрархічна систематизація частоти проявів форм емпатії особистості юнацького віку має наступну послідовність (в порядку спадання показників): реальне сприяння не на шкоду собі, альтруїзм, пасивна емпатія, співчуття, антиемпатія, співпереживання, індиферентність. Статева диференціація проявів форм інтегральної емпатії виявила наявність більш високих показників емпатії у юнаків, їх більшу готовність до прояву дієвих форм емпатії, порівняно з дівчатами. Показано, що більшість осіб юнацького віку в умовах війни мають високий рівень ситуативної та особистісної тривожності, констатовано їх статеві відмінності, зокрема, у хлопців відсутні показники низької ситуативної тривожності (проявляють лише помірну та високу), у дівчат вони розподілені за всіма рівнями. Отримано достовірні позитивні кореляційні взаємозв’язки між показниками агресії, спрямованої на керівництво, та індиферентності й ситуативної тривожності; поведінкою сторонніх людей та ситуативною й особистісною тривожністю; поведінкою однолітків та внутрішнім сприянням; власним Я та антиемпатією, ситуативною й особистісною тривожності.

Література

Агаєв, Н.А., Кокун, О.М., Пішко, І.О., Лозінська, Н.С., Остапчук, В.В., & Ткаченко, В.В. (2016). Збірник методик для діагностики негативних психічних станів військовослужбовців. Київ : НДЦ ГП ЗСУ.
Дробот, О.В. (2022). Особистісна тривожність в юнацькому віці: Специфіка гендерних проявів. Вчені записки Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського, 3, 59–64. https://doi.org/10.32838/2709-3093/2022.3/10.
Дроздов, О.Ю., & Скок, М А. (2000). Проблеми агресивної поведінки особистості. Чернігів : ЧДПУ імені Т.Г. Шевченка.
Журавльова, Л.П. (2010). Діагностика емпатії та її форм у підлітковому та юнацькому віці. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 31(55), 154–161.
Журавльова, Л.П., & Хильченко, Л. (2023). Статева диференціація ознак стресу в умовах війни. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, 21(66), 17–25. https://doi.org/10.31392/NPU-nc.series12.2023.21(66).02.
Ларіонов, П.М., & Буніс, А.А. (2020). Оцінка валідності анкети «Направленість агресії у підлітків». Теорія і практика сучасної психології, 1, 63 – 67. https://doi.org/10.32840/2663-6026.2020.1-3.11.
Товт, В.В. (2021). Психологічні особливості проявів агресивності в юнацькому віці. Науковий вісник Ужгородського університету, 2, 28–32. https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2021.2.6.
Konrath, (2013). The Empathy Paradox: Increasing Disconnection in the Age of Increasing Connection. Handbook of research on technoself: Identity in a technological society. In Rocci Luppicini (Ed.). IGI Global (pp. 204–228). Зужим доступу: https://scholarworks.iupui.edu/server/api/core/bitstreams/7fcfe6d1-f275-4495-84ab-86762d620162/content.
Sapolsky, R. (2017). Behave: The Biology of Humans at Our Best and Worst. New York.
Zhuravlova, L. & Chebykin, О. (2021). The Development of Empathy: Phenomenology, Structure and Human Nature. Abingdon, Oxon, New York : Routledge. https://doi.org/10.4324/9781003145370.