Науковий часопис УДУ імені Михайла Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки

ПІДВИЩЕННЯ МОТИВАЦІЇ ДО ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ЗДОБУВАЧІВ ТЕХНІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ЗАСОБАМИ ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ

2024-08-06T11:35:38+00:00

У статті наведені засоби діджиталізації, які є невід’ємною частиною викладання технічних дисциплін у закладах вищої освіти. Окреслено переваги цифрової інтеграції освітнього процесу. Також розглянуто спектр засобів діджиталізації, які здобувачі технічних спеціальностей використовують для успішної активізації освітньої діяльності. В основі статті лежить визначення впливу мотивації засобами діджиталізації на успішність навчання здобувачів технічних спеціальностей. Результати дослідження базуються на відповідях здобувачів технічної освіти, які пройшли онлайн-опитування щодо впливу мотивації засобами діджиталізації на їх навчальну успішність. Здобувачам технічних спеціальностей було запропоновано низку засобів діджиталізації, які, на їх думку, позитивно впливають на здобуття ними професійних знань, умінь та навичок. Опрацювання результатів анкетування студентів технічних спеціальностей дозволило відзначити, що цифрові технології, які використовуються для успішної реалізації освітнього процесу, зосереджуються на діапазоні від найбільш використовуваних, зокрема електронної пошти, до найменш використовуваних, зокрема платформи Google Docs. Крім того, у статті показанооо градацію засобів діджиталізації, що успішно використовуються для активізації освітньої діяльності здобувачів технічних спеціальностей. Виокремлено позитивні аспекти використання засобів діджиталізації у контексті їх впливу на мотивацію студентів технічних спеціальностей до навчання. Дані онлайн-опитування також показали, що використання цифрових технологій в освіті позитивно впливає на базові цифрові навички здобувачів технічних спеціальностей. Зроблено висновок про те, що результати цього дослідження можуть закласти основу для проведення майбутніх додаткових аналізів щодо впливу засобів діджиталізації на активізацію освітньої діяльності студентів технічних спеціальностей з погляду визначення їх позиції щодо конкретизації окремих цифрових технологій, які для них є визначальними у здобутті ґрунтовних професійних знань, вмінь та навичок.

Література

Дембіцька, С.В., Мястковська, М.О., & Мястковська, Д.Я. (2021). Сучасні інформаційні технології як засіб активізації навчально-пізнавальної діяльності здобувачів вищої освіти. Збірник наукових праць Кам'янець-подільського національного університету імені Івана Огієнка. Серія педагогічна, 27, 14–17. https://doi.org/10.32626/2307-4507.2021-27.14-17
Козяр, М., & Парфенюк, О. (2018). Чотиривимірна графіка як засіб підвищення мотивації навчання здобувачів вищої освіти галузевого машинобудування. Проблеми підготовки сучасного вчителя, 18, 42–50.
Al-Said, K. (2023). Influence of teacher on student motivation: Opportunities to increase motivational factors during mobile learning. Education and Information Technologies, 28(10), 13439–13457. https://doi.org/10.1007/s10639-023-11720-w
Cents-Boonstra, M., Lichtwarck-Aschoff, A., Denessen, E., Aelterman, N., & Haerens, L. (2021). Fostering student engagement with motivating teaching: An observation study of teacher and student behaviours. Research Papers in Education, 36(6), 754‑779. https://doi.org/10.1080/02671522.2020.1767184
De Barba, P.G., Kennedy, G.E., & Ainley, M.D. (2016). The role of students' motivation and participation in predicting performance in a MOOC. Journal of Computer Assisted Learning, 32(3), 218–231. https://doi.org/10.1111/jcal.12130
Infante-Moro, A., Infante-Moro, J.C., & Gallardo-Pérez, J. (2020, October). Motivational factors in the insertion of digital skills in teaching. In Eighth International Conference on Technological Ecosystems for Enhancing Multiculturality, 20, 365–370. https://doi.org/10.1145/3434780.3436631
Raji, N. A., Busson-Crowe, D. A., & Dommett, E. J. (2023). University-Wide Digital Skills Training: A Case Study Evaluation. Education Sciences, 13(4), 333. https://doi.org/10.3390/educsci13040333
Szőköl, I. (2021). Learning motivation and quality of the educational process. In International Conference on Interactive Collaborative Learning, 199–209. Cham : Springer International Publishing.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ХАРАКТЕРИСТИК КОПІНГ-ПОВЕДІНКИ ОСОБИСТОСТІ З ПРОЯВАМИ СИМПТОМАТИКИ ЇЇ ТРАВМАТИЧНОГО ДОСВІДУ

2024-08-06T12:00:32+00:00

Статтю присвячено вивченню особливостей копінг-поведінки осіб з травматичним досвідом, набутим внаслідок переживання різної гостроти та інтенсивності психотравмуючих ситуацій в умовах повномасштабної війни. Для досягнення поставленої мети та завдань застосовані теоретичні (аналіз та узагальнення існуючих досліджень з проблем травматичного стресу та копінгу), емпіричні (діагностичні методики) та методи математичної статистики. Розглянуто сучасні погляди на поняття травми, психотравми та копінг-поведінки (долаючої поведінки). Проаналізовано особливості поведінки особистості у травматичній ситуації. Визначено значну кількість зв’язків характеристик копінг-поведінки з проявом травматичного досвіду респондентів. Встановлено взаємозв’язок стилів подолання особистості з набутим травматичним досвідом та такими його виявами, як вторгнення, уникнення і збудливість. Констатовано, що індивіди, у яких домінує стиль подолання, орієнтований на виконання завдань, «розв’язання проблем» (проблемно-орієнтована стратегія) мають меншу ймовірність відчувати суб’єктивну тривогу в результаті гострої події і менше демонструють уникнення. І навпаки, особистості, які більшою мірою покладаються на емоційно-орієнтоване подолання, демонструють вищу симптоматику вторгнення, уникнення і збудливості. Застосування стратегій уникнення і відволікання, які спрямовані на тимчасове зменшення сили стресу, є неефективним і не дають очікуваного результату при домінуванні вторгнення і збудливості як симптоматики травматичного досвіду. Доведено, що стилі подолання орієнтовані на вирішення завдань, виконують захисну роль і пов’язані зі зниженням тривоги у стресових ситуаціях, а стилі подолання, орієнтовані на емоції, асоціюються з більшими реакціями на тривогу, активуючи симптоматику вторгнення, уникнення і збудливості. Отже, проблемно-орієнтовані стратегії є конструктивним і ефективним методом подолання факторів стресу, а емоційно орієнтовані копінг-стратегії можуть бути неефективним механізмом подолання й сприяти більшій травматизації особистості в стресових ситуаціях.

Література

Герман, Дж. (2019). Психологічна травма та шлях до видужання: наслідки насильства – від знущань у сім’ї до політичного терору. (О.А. Наконечна, О.В. Шлапак, пер. з англ.). Львів : Видавництво Старого Лева.
Климчук, В.О. (2020). Психологія посттравматичного зростання. Національна академія педагогічних наук України, Інститут соціальної та політичної психології. Кропивницький : Імекс-ЛТД.
Кузьменко, Ю. (2022). Психологічні особливості стану та наслідків для осіб, що пережили втрату близьких їм людей під час війни. Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія «Педагогіка. Психологія», 1, 28–33 . DOI: https://doi.org/10.32782/academ-ped.psyh-2022-1.05
Олефір, В.О. (2011). Взаємозв’язок життєстійкості, копінг-стратегій та психологічного благополуччя. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія: Психологія, 981(47), 168-172. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKhIPC_2011_981_47_38
Родіна, Н.В. (2013). Психологія копінг-поведінки: системне моделювання (дис. д. психол. наук). Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ. https://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/10689
Титаренко, Т.М. (2020). Ландшафти особистісних трансформацій унаслідок травматичного воєнного досвіду. Український психологічний журнал, 1(13). 209–222. https://doi.org/10.17721/upj.2020.1(13).13
Asch,H., Esterlis, I., Southwick, S.M., & Pietrzak, R.H. (2021). Risk and resilience factors associated with traumatic loss-related PTSD in US military veterans: Results from the National Health and Resilience in Veterans Study. Psychiatry Research, Vol. 298, 113–775. DOI: 10.1016/j.psychres.2021.113775
Bonanno, G.A. (2012). Uses and abuses of the resilience construct: loss, trauma, and health-related adversities. Social Science and Medicine, 74(5), 753–756. https://doi.org/1016/j.socscimed.2011.11.022
Endler, N.S., & Parker, J.D. (1990). Multidimensional assessment of coping: A critical evaluation. Journal of Personality and Social Psychology, 58(5), 844–854. https://doi.org/10.1037/0022-3514.58.5.844
Fortes-Ferreira, L, Peiró, J.M., González-Morales, M.G., & Martín, I. (2006). Work-related stress and well-being: the roles of direct action coping and palliative coping. Scand J Psychol, 47(4). 293–302. https://doi.org/1111/j.1467-9450.2006.00519.x
Herman, J. (1992). Trauma and Recovery. The aftermath of violence – from domestic abuse to political terror . New York : Harper Collins.
Lazarus, R.S., & Folkman, S. (1984). Stress, appraisal, and coping. Springer Publishing Company.
Shakespeare-Finch, J., Gow, K., & Smith, S. (2005). Personality, Coping and Posttraumatic Growth in Emergency Ambulance Personnel. Traumatology, 11(4), 325–334. DOI: 1528/trau.2005.11.4.325

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ У ЛЮДЕЙ ДОРОСЛОГО ВІКУ

2024-08-07T06:41:27+00:00

Стаття присвячена детальному теоретичному дослідженню основ розвитку емоційного інтелекту у дорослих. Основна увага зосереджена на ключовій ролі емоційного інтелекту у психологічному та соціальному функціонуванні дорослих осіб. Дослідження розкриває його вплив на різноманітні аспекти якості життя особистості. Заглиблюючись у структуру емоційного інтелекту, проведений аналіз ретельно розглядає ключові компоненти, такі як відчуття емоцій, вмілі стратегії саморегуляції, емпатійне розуміння та культивування співчуття. Детально проаналізовано різноманітні чинники, що впливають на розвиток емоційного інтелекту у дорослому віці, включаючи взаємодію соціального середовища, сімейного виховання, індивідуальних особливостей особистості та кумулятивного впливу життєвого досвіду. Автори надають всебічний огляд теоретичних підходів, які висвітлюють природу та значення емоційного інтелекту, акцентуючи його ключову роль у активізації потенціалу адаптивного функціонування й самореалізації дорослих у складних ситуаціях професійної, соціальної та буденної життєдіяльності. Висновки статті можуть бути корисними для дослідників, практикуючих психологів та спеціалістів різних профілів, хто цікавиться питаннями психології, емоційного інтелекту, факторів впливу на його розвиток у людей дорослого віку. Запропоновано цінні уявлення про тонкощі психології розвитку дорослих та фактори, які сприяюють їх емоційному благополуччю. У цілому, дане дослідження, не лише доповнює загальноприйняте розуміння емоційного інтелекту у дорослому віці, але й підкреслює його ключову роль у формуванні індивідуального благополуччя та соціальної динаміки особистості дорослого віку. Шляхом подальшого дослідження та застосування цих уявлень у практичній діяльності спеціалістів психологічного та соціального напрямів, стає можливим створення середовища, що буде сприяти розвитку емоційного інтелекту, посилювати стійкість особистості, підтримувати належний рівень емпатійного реагування та задоволення у осіб дорослого віку.

Література

Балл, Г.О. (1993). До розробки теоретичної моделі вільної особистості. Київ : ІПАПН.
Боярин, Л. (2013). Теоретичний аналіз вивчення проблеми соціальної адаптації в психологічній літературі. Теоретичні і прикладні проблеми психології, 3, 54–60. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tippp_2013_3_11
Носенко, Е.Л. (2016). Емоційний інтелект як чинник досягнення життєвого успіху. (Монографія). Київ : Освіта України. Режим доступу:http://repository.dnu.dp.ua:1100/upload/cf4f1242399585b7fb5656da6272651eEIC.pdf
Столяренко, О.Б. (2012). Психологія особистості. (Навчальний посібник). Київ : Центр учбової літератури. Режим доступу: https://filos.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2020/03/Psykholohia-osobystosti.-Stoliarenko-O.-B..pdf
Bar-On, (1997). Emotional Intelligence in Men and Women. Emotional Quotient Inventory. Toronto.
Caruso, (2002) Emotional Intelligence as a Key to Success in Adult Life. Chicago : Free Press.
Goleman, (1995). Emotional Intelligence: Why It Can Matter More Than IQ and How to Develop It. New York : Bantam Books. Режим доступу: https://asantelim.wordpress.com/wp-content/uploads/2018/05/daniel-goleman-emotional-intelligence.pdf
Goleman, (1998). Working with Emotional Intelligence. New York : Bantam Books. Режим доступу: https://www.academia.edu/44384606/WORKING_WITH_EMOTIONAL_INTELLIGENCE
Maslow,H. (1954). Motivation and Personality. New York : Harper & Row. Режим доступу: https://www.holybooks.com/wp-content/uploads/Motivation-and-Personality-Maslow.pdf
Mayer, J., Salovey, P., & Caruso, D. (2000). Emotional Intelligence in Everyday Life: A Scientific Inquiry. New York : Psychology Press.
Mayer,, Salovey, P. (1995). Emotional intelligence and the construction and regulation of feelings. Applied and Preventive Psychology, 4, 197–208. https://doi.org/10.1016/S0962-1849(05)80058-7

ПРОБЛЕМА УСПІШНОСТІ ОСОБИСТОСТІ В ПСИХОЛОГІЇ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ

2024-08-07T10:27:36+00:00

Стаття присвячена теоретичному аналізу підходів до вивчення проблеми досягнення успіху у сучасній психологічній літературі. На основі теоретико-методологічного аналізу вказаної проблеми в психолого-педагогічній літературі визначено концептуальні позиції щодо вивчення поняття «успішність особистості». Використані методи дослідження включають теоретичний аналіз, систематизацію, порівняння та узагальнення. Детально порівнюються різні підходи до визначення понять «успіх», «успішність», «досягнення успіху», а також, питання мотивації досягнення успіху. Зазначено, що проблема успіху та успішності людини залишається недостатньо дослідженою, і вона взаємодіє з різними філософськими, психологічними та педагогічними категоріями. Висловлено думку, що подальші дослідження цього питання є надзвичайно актуальними, оскільки проблема формування успішності людини часто пов’язана з рівнем соціально значущих чи особистісних результатів, які вона досягає. Термін «успішність» викликає різні асоціації та пов’язаний з індивідуальною системою оцінок і цінностей. Неможливо розглядати успішність поза конкретним видом діяльності, оскільки вона завжди супроводжується певними досягненнями та здобутками. Таким чином, успіх і успішність можна розглядати як окреме та загальне явище. Проведений теоретичний аналіз феномену успіху підтверджує його складність і багатогранність. Він слугує індикатором досягнень особистості, забезпечує позитивний емоційний фон життя та спрямовує на пошук нових креативних форм діяльності. Узагальнюючи наукові підходи, запропоновано визначення успішності як системного явища, в основі якого лежить мета досягти успіху й гармонії в усіх сферах суспільного життя через цілеспрямовану діяльність. На основі узагальнень наукової літератури були сформовані перспективи подальших досліджень, які полягають у підборі методичного матеріалу та проведенні емпіричних досліджень з метою розробки подальших рекомендацій оптимізації професійної успішності особистості.

Література

Авер’янова, А. (2017). Професійний успіх як основа самореалізації особистості. Науковий вісник МНУ імені В.О. Сухомлинського. Психологічні науки, 1(17), 7–12. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmdups_2017_1_3
Боровинська, І.Є. (2017). До психологічного розуміння понять «успіх», «успішність», «життєвий успіх», «життєва успішність». Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Психологічні науки, 3 (2), 142–148. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvkhp_2017_3%282%29__26
Biнкoв, B.Ю. (2015). Уявлeння пpo життєвий ycпix: cтaн poзpoблeнocтi пpoблeмaтики в coцiaльнiй пcиxoлoгiï. Пpoблeми пoлiтичнoï пcиxoлoгiï, 2, 221–231.
Гoлeнтoвcькa, O.C. (2015). Пpoблeмa ocoбиcтicнoï ycпiшнocтi в кoмaнднiй дiяльнocтi кpiзь пpизмy yкpaïнcькoï i pociйcькoï нayкoвoï дyмки. Пpoблeми пoлiтичнoï пcиxoлoгiï, 2, 209–220.
Даценко, О.А. (2022). Психологічний аналіз концепту «успішність». Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Психологія, 34(73), 9–14. https://doi.org/10.32782/2709-3093/2022.5/02
Iльïнa, Ю.M. (2010). Пcихологічна мoдeль ycпiшнocтi в кpизoвi пepioди cycпiльcтвa. Aктyaльнi пpo6лeми пcиxoлoгiï. T.8. Пcиxoлoгiчнa тeopiя i тexнoлoгiя нaвчaння, 7, 114–127.
Максименко, С.Д. (2021). Психологія особистості. Київ : Алерта.
Матеюк, О.А. (2012). Успішність особистості: сутність та зміст феномена. Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України, 4. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnadps_2012_4_31.
Назар, Ю.О. (2013). Теоретико-психологічний аналіз особливостей процесу досягнення успішності у прфесійній діяльності особистості. Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського. Серія : Психологічні науки, 2(10), 217–221.
Пoлiвaнoвa, O.C. (2014). Bзaємoзв’язoк yявлeння пpo ycпix тa coцiaльнo-пcиxoлoгiчниx xapaктepиcтик ocoбиcтocтi y cyчacної мoлoдi. Bicник Xapкiвcькoгo нaцioнaльнoгo yнiвepcитeтy iмeнi B.H. Kapaзiнa. Cepiя «Пcиxoлoгiя», 1099(54), 19–22.

ГЕНДЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ СТРАТЕГІЙ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ У ПЕРІОД ПІЗНЬОЇ ЮНОСТІ

2024-08-07T10:46:45+00:00

Стаття присвячена дослідженню особливостей стратегій життєдіяльності студентської молоді з урахуванням гендерного чиннику. Описано подібності та відмінності таких елементів стратегій життєдіяльності, як Я-образ, життєві переконання, ставлення до траєкторії життя, способи долання труднощів, життєві опори у відповідності до гендерної ідентичності особистості у період пізньої юності. У якості методів дослідження використані: Статево-рольовий опитувальник С. Бем та методика Егоцентричних асоціацій («Незавершене речення»), феноменологічний аналіз есе, написаних студентами досліджуваних груп. Визначено, що більшість особистісних властивостей та поведінкових характеристик відрефлексовані студентами. Вони усвідомлюють свої негативні/позитивні якості, які допомагають або заважають їм у життєвому самовизначенні, реалізації власних цілей та планів. Визначено, що формування Я-образу серед осіб пізнього юнацького віку переважно співпадає з рисами відповідної гендерної ролі. Досліджувані маскулінної статево-рольової ідентичності визнають у якості позитивних ті риси, що сприяють досягненням та успіху, а у якості негативних ті, які цим досягненням заважають. Фемінні ж особи часто визнають позитивними якості та риси, які в українському суспільстві традиційно визнавались жіночими: доброта, довіра, ввічливість, м’якість, здатність любити. Студенти з андрогінним типом ідентичності мають більш збалансовані характеристики Я-образу, ставлення до минулого, сьогодення та майбутнього. У якості способу долання перешкод майже усі респонденти, незалежно від гендеру, одностайно визнали стратегію «більше і наполегливо працювати». На основі отриманих результатів встановлено, що процес формування стратегій життєдіяльності особистості має зв’язок з гендерною складовою особистості але не завжди нею зумовлений. Отримані результати засвідчують необхідність врахування ролі гендерного чиннику у розробці програм з оптимізації процесу формування студентами власних стратегій життєдіяльності.

Література

Боровцова, М.С. (2012). Статево-рольовий опитувальник С. Бем (BSRI): можливості використання в умовах сучасності. Актуальні проблеми практичної психології: матеріали Всеукраїнського науково-практичного семінару. (11-12 жовтня 2012, Глухів), (с.5–7). Глухів : РВВ ГНПУ ім. О. Довженка
Боровцова, М.С. (2013). Становлення ґендерної ідентичності хлопців у неповній сім’ї. (Дис. канд. психол. наук). Сімферополь.
Гендерні стереотипи та ролі очима молоді: до і після початку Повномасштабної російської агресії (листопад, 2022). Звіт за результатами дослідження. Режим доступу: https://www.sapiens.com.ua/ua/gender-policy .
Говорун, Т.В., & Кікінежді, О.М. (2004). Ґендерна психологія. Kиїв : Aкaдeмія.
Кравець, В.П., Говорун, Т.В., & Кікінежді, О.М. (2013). Ґендерні дослідження: прикладні аспекти. (Монографія). В.П. Кравець (Ред.) Тернопіль : Навчальна книга – Богдан.
Камінська, О.В. (2008). Гендерні особливості формування самоставлення в юнацькому віці. (Автореф. дис. канд. психол. наук). Київ.
Мельник, Т.М. (2004). Ґендер як наука та навчальна дисципліна. Основи теорії ґендеру. (Навчальний посібник). (с. 10–30). Київ : «К.І.С.».
Оперативний гендерний аналіз ситуації в Україні (жовтень, 2023). Режим доступу: https://careevaluations.org/wp-content/uploads/RGA_Ukraine_2023_UKRAINE_UKR.pdf
Практикум із загальної психології. (2017). (2-е вид., випр. і доп.). Н.М. Атаманчук (Укл.). Полтава : Видавництво «Сімон».
Шевченко, З.В. (2016). Словник ґендерних термінів. Черкаси : видавець Чабаненко Ю.
Соціологічна група «Рейтинг». (2021). Покоління Незалежності: цінності та мотивації. Режим доступу: https://ratinggroup.ua/research/ ukraine/pokolenie_nezavisimosti_cennosti_i_motivacii.html.
УНІАН. (2024). Стало відомо, скільки жінок служать у ЗСУ станом на 2024 рік. Режим доступу: https://www.unian.ua/society/stalo-vidomo-skilki-zhinok-sluzhat-u-zsu-stanom-na-2024-rik-12567048.html
Старовойт, Т.П. (2015). Гендерні особливості мотивації навчальнопрофесійної діяльності у студентів технічних спеціальностей. (Дис. канд. психол. наук). Харків.
Терзі, П.П. (2007). Формування гендерної культури студентів вищих технічних навчальних закладів. (Дис. канд. пед. наук). Кіровоград.
Харченко, С.Я. (2013). Гендерна освіта і виховання студентської молоді в процесі соціалізації: теорія та практика. (Монографія). Київ : Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка».
Швецова, Ю. (2020). Особливості гендерної ідентичності у сучасних студентів-психологів. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, 11(56), 119–127. https://doi.org/10.31392/NPU-nc.series12.2020.11(56).11
Шеленкова, Н. (2022). Гендерні особливості прояву лідерства у молоді. Вісник Національного університету оборони України, 68(4), 162–168. https://doi.org/10.33099/2617-6858-2022-68-4-162-168 .
Bem,L. (1981). Gender schema theory: A cognitive account of sex typing. Psychological Review, 88, 155–162.
O’Heron,A., & Orlofsky, J.L. (1990). Stereotypic and nonstereotypic sex role trait and behavior orientations, gender identity, and psychological adjustment. Journal of Personality and Social Psychology, 58(1), 134–143. https://doi.org/10.1037/0022-3514.58.1.134

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЖІНКИ-КЕРІВНИЦІ ТА РІВЕНЬ ЇЇ ВКЛЮЧЕНОСТІ В ЕМОЦІЙНО-ЗНАЧУЩІ ПОДРУЖНІ ВЗАЄМИНИ

2024-08-07T11:19:24+00:00

Статтю присвячено дослідженню соціально-психологічних особливостей жінки-керівниці та вивченню рівня її включеності в емоційно-значущі подружні взаємини. Для досягнення поставленої мети та реалізації завдань були використані теоретичні (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, систематизація соціально-психологічної літератури); емпіричні (систематизація, узагальнення якісних та кількісних даних дослідження, спостереження) та методи математичної статистики (метод порівняльного та відсоткового аналізів). Досліджено риси сучасної жінки-керівниці та визначено значущість для неї партнерських взаємин за допомогою авторських методик. На основі теоретичного аналізу розглянуто психологічні особливості жінок-керівників. Доведено, що такі жінки асертивні, мають високі інтелектуальні здібності та високий емоційний інтелект, що в свою чергу сприяє досягненню ними поставлених професійних цілей. Надано та обґрунтовано авторське розуміння поняття емоційно-значущі подружні взаємини, виокремлено параметри та конструкти таких взаємостосунків: емоційно-почуттєвий; ціннісно-мотиваційний; конативний. За результатами проведеного дослідження констатовано, що у більшості досліджуваних жінок показники емоційно-чуттєвого параметру на середньому та низькому рівнях. Виняток становили визначені високі рівні емоційної зрілості. Сформованість ціннісно-мотиваційного параметру у більшості досліджуваних жінок виявлено на достатньому рівні для забезпечення формування емоційно-значущих стосунків, зокрема, у респондентів переважає надійний тип прив’язаності. Визначені рівні вербальної/невербальної комунікацій, довіри до партнера виявляються на середньому рівні та вказують на достатню сформованість конативного компоненту. Таких жінок-керівниць характеризують рефлексивність, відкритість, конструктивність, гнучкість, у них майже відсутній безперервний стан тривоги та страху бути зрадженими. Відповідно до отриманих даних доведено, що значущість взаємин з подружнім партнером для більшості досліджуваних має середній рівень важливості, так як більшість конструктів цього феномену саме на такому рівні.

Література

Ейдемілер, Е.Г., & Юстицький, В.В. (2001). Сімейна психотерапія. Київ: Медицина.
Петрова, І. А. (2014). Фактори, що формують ділові якості жінки-керівника силових структур. Форум права, 3, 296–299. Режим доступу: https://dspace.univd.edu.ua/items/f495ae3f-18b4-4c7e-acfa-0ba5e977477d
Розбицька, К.М. (2019). Особливості психології сучасної жінки-керівника. (Дис. д-ра. психол. наук). Київ. Режим доступу: https://dspace.nau.edu.ua/bitstream/NAU/39223/1/%d0%a0%d0
%be%d0%b7%d0%b1%d0%b8%d1%86%d1%8c%d0%ba%d0%b0%20%d0%9a.%d0%9c..pdf
Ткалич, М.Г. (2011). Жіночі гендерні ролі: рольові моделі та норми. Соціальна психологія, 6, 158–167.
Цьомик, Х. Б. (2021). Теоретичний аналіз проблеми емоційної значущості у психологічній науці. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Психологія, 32(71), 101–108. https://doi.org/10.32838/2709-3093/2021.2/18
Шевченко, Р.М. (2018). Становлення рольових функцій «ділової жінки» у сфері менеджменту. Актуальні проблеми психології. Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка. Загальна психологія. Історія психології. Етнічна психологія, 10, 341–352.
Hennig, M., & Jardin, A. (1977). The managerial woman. Garden City : Anchor Press, Doubleday.

ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ФЕНОМЕНУ ПОСТТРАВМАТИЧНОГО ЗРОСТАННЯ У ЗАРУБІЖНІЙ НАУКОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ

2024-08-07T11:46:07+00:00

Стаття дозволяє отримати загальне уявлення про поняття «посттравматичне зростання» у психології, ознайомитись з актуальними науковими роботами зарубіжних вчених, присвячених вивченню цієї проблематики та визначити найбільш проблемні питання у дослідженні зазначеного феномену. Протягом останніх століть наукова література в галузі психічного здоров’я в основному зосереджувалася на негативних наслідках травматичних подій. Тільки віднедавна все більший інтерес науковців привертають особливості стійкості (резильєнтності) та можливі позитивні наслідки травми. Це призвело до появи концепції посттравматичного зростання (ПТЗ), яке визначають як позитивні психологічні зміни, що виникають в результаті подолання важких життєвих обставин. У статті поданий аналіз наукових праць, які розкривають феномен ПТЗ. Визначено основні теоретичні підходи до розуміння посттравматичного зростання. Серед них теорія динамічних систем, модель посттравматичного зростання Р. Тедескі та Л. Калхуна, концепція С. Джозефа та А. Лінлі, модель наративної трансформації Дж. Палса та Д. МакАдамса, а також теорія С. Хобфолла та колег «зростання, орієнтованого на дії». Основна увага акцентується на п’яти сферах життя, що зазнають позитивних змін в ході посттравматичного зростання. Це покращення взаємин з людьми, усвідомлення нових можливостей, розвиток відчуття внутрішньої сили, духовне зростання та підвищення цінності життя. Наголошено, що існує взаємозв’язок між посттравматичним зростанням та посттравматичним стресовим розладом (ПТСР). Зазначено, що ці явища можуть співіснувати, не будучи взаємовиключними. Описано соціальні та психологічні ресурси, які відіграють фундаментальну роль у розвитку ПТЗ, сприяючи адаптації та трансформації особистості після переживання травми. Подані у статті результати теоретичного дослідження є корисними для опрацювання дослідниками, студентами, фахівцями в сфері охорони психічного здоров’я.

Література

Терен, О. (2024). Моя історія війни – одна з найкращих історій життя. Розмова. (Відео) YouTube. Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=RmZ-6kn7Hvs .

Hobfoll, S.E., Hall, B.J., Canetti-Nisim, D., Galea, S., Johnson, R.J., & Palmieri, P.A. (2007). Refining our understanding of traumatic growth in the face of terrorism: Moving from meaning cognitions to doing what is meaningful. Applied Psychology, 56(3), 345–366. https://doi.org/10.1111/j.1464-0597.2007.00292.x
Jayawickreme, E., & Blackie, L.E. (2014). Post–traumatic growth as positive personality change: Evidence, controversies and future directions. European Journal of Personality, 28(4), 312–331. https://doi.org/10.1002/per.1963
Joseph, S., & Linley, P.A. (2005). Positive adjustment to threatening events: An organismic valuing theory of growth through adversity. Review of general psychology, 9(3), 262–280. https://doi.org/10.1037/1089-2680.9.3.262
Mangelsdorf, J. (2020). Posttraumatisches Wachstum. Zeitschrift für Psychodrama und Soziometrie, 19(1), 21–33. Режим доступу: https://link.springer.com/article/10.1007/s11620-020-00525-5
Ogińska-Bulik, N. (2013). Potraumatyczny wzrost–zróżnicowanie ze względu na rodzaj doświadczonego zdarzenia oraz płeć i wiek badanych osób. Acta Universitatis Lodziensis. Folia Psychologica, 17, 51–66. https://doi.org/10.18778/1427-969X.17.04
Pals, J.L., & McAdams, D.P. (2004). The transformed self: A narrative understanding of posttraumatic growth. Psychological Inquiry, 15(1) 65–69. Режим доступу: https://www.jstor.org/stable/20447204
Romanyshyn, A. (2022). Narrativity and Post-Traumatic Growth: Or, the Right Way to Tell Stories. edu. Режим доступу: https://www.academia.edu/
50756326/Narrativity_and_Post_Traumatic_Growth_Or_the_Right_Way_to_Tell_Stories
Tedeschi, R.G., & Calhoun, L.G. (2004). “Posttraumatic growth: conceptual foundations and empirical evidence”. Psychological inquiry, 15(1), 1–18. Режим доступу: https://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1207/s15327965pli1501_01